19.01.2021 р. (Увага для консультацій до уроку скористайся з 09.25-10.10 години! Google Meet за посиланням -https://meet.google.com/bvp-ixke-rde
18.01.2021р. Увага!!! урок відбудеться о 13.25-14.00 годині в Google Meet за посиланням -https://meet.google.com/bvp-ixke-rde
Тема: Атмосферний тиск: причини і наслідки його зміни в тропосфері. Вимірювання атмосферного тиску.
12.01.2021р. Тема уроку: Теплові пояси Землі. Практичне значення вимірювання температури повітря.
Усі процеси в атмосфері відбуваються з участю сонячної енергії, але не всі ділянки земної поверхні отримують однакову її кількість.
Чинники, від яких залежить кількість сонячної радіації:
Кут падіння сонячних променів: найбільша кількість сонячних променів над екватором, найменша — за Полярним колом. Так, на екваторі кут падіння сонячних променів сягає 900 У березні і вересні (у дні весняного та осіннього рівнодення) і є дуже великим у грудні та червні (у дні зимового і літнього сонцестояння). Тропіки - це лінії на картах, глобусі. Паралелі, віддалені від екватора на північ і на південь на 23°27‘, які показують на місцевості де Сонце в дні літнього сонцестояння.(21-22 червня) перебуває у зеніті над Північним тропіком, а в день зимового сонцестояння (21-22 грудня) над Південним тропіком.
Прозорість атмосфери: хмари, пил, смог, дим зменшують кількість сонячної радіації, що надходить до Землі.
Тривалість світового дня: влітку до районів поблизу полюсів надходить значна кількість сонячної радіації.
Абсолютна висота місцевості: гірські вершини отримують більше сонячної радіації, ніж рівнинні поверхні.
Характер земної поверхні: величина альбедо, рельєф місцевості, океанічні течії. Наприклад, ліс, пісок, розораний вологий темний ґрунт поглинають більше енергії Сонця і тому нагріваються швидше. Натомість світлі території, вкриті снігом чи льодом, майже не нагріваються, оскільки більша частина енергії, що надійшла від Сонця, миттєво відбивається назад в атмосферу. Вода нагрівається повільніше, але й повільніше віддає поглинуту енергію.
Відстань від Землі до Сонця: у січні Земля розташована найближче до Сонця і отримує більшу кількість сонячної енергії, на найбільшій відстані — в липні.
Визначення - Тепловi пояси — умовнi глобальнi областi Землi, що видiляються за ознакою розподiлу середньорiчних температур повiтря.
Виділення теплових поясів обумовлено нерівномірним розподілом сонячного тепла по кулястій поверхні Землі. Межі теплових поясів проходять за умовними лініями — тропіками та полярними колами.
Визначення - Тропiки (Пiвнiчний та Пiвденний) — паралелi, що вiддаленi на 230 27י пн.ш. і пд. ш. на пiвнiч i на пiвдень вiд екватора. Полярнi кола (Пiвнiчне та Пiвденне) — паралелi в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй пiвкулях з широтою 660 30י пн.ш. і пд. ш.
Існують спеціальні географічні карти, які показують річний розподіл температури повітря на Землі. На них температуру повітря позначають або точками, поряд з якими стоїть її числове значення, або спеціальними лініями, які з’єднують точки з однаковою температурою, – ізотермами. Червоними лініями позначають температуру найтеплішого місяця року, яким у Північній півкулі є липень. Чорними або синіми лініями позначають температуру січня – найхолоднішого місяця у Північній півкулі.
Розрізняють чотири типи річного розподілу температури: екваторіальний, тропічний, помірний і полярний. За особливостями річного розподілу температури повітря на Землі виділяють сім теплових поясів, межами яких є ізотерми: жаркий, два помірних, два холодних і два пояси вічного холоду.
Жаркий розташований з обох боків від екватора між Північним і Південним тропіками. Земна поверхня отримує багато сонячного тепла й добре нагрівається завдяки тому, що сонячні промені падають прямо або під великим кутом. Середньорічні температури: ....
Помірні (Північний і Південний) розташовані між тропіками та полярним колом в обох півкулях. Висота Сонця над горизонтом змінюється залежно від пори року, що зумовлює велику амплітуду коливань температури й зміну пір року. Середньорічні температури:....
Холодні (Північний і Південний) розташовані за полярними колами в обох півкулях. Кут падіння сонячних променів мінімальний, частину променів відбивають льодовий і сніговий покрив, тому на території цих поясів дуже холодно. Середньорічні температури: нижче за .
Пояси вічного холоду (Північний і Південний) розташовані навколо полюсів і оточені ізотермою менше найтеплішого місяця в обох півкулях.
11.01.2021 р. Тема: Добовий і річний хід температури повітря, причини його коливання. Кліматична карта.
Один день із життя гідрометеоролога. Як у Полтаві прогнозують погоду
Перевірка засвоєних знань
Температура повітря в першу чергу залежить від кута падіння сонячних променів на земну поверхню. Тривалість світлового дня не впливає на температуру повітря. Графік добового ходу температур показує, що максимальних значень температура досягає опівдні, а мінімальних опівночі. Температура повітря впливає на живі організми і процеси, що відбуваються у природі. Щоб розрахувати середню добову температуру, потрібно скласти всі її показники, зареєстровані протягом року, і поділити на кількість спостережень. Найтепліший місяць в Україні - червень, найхолодніший – січень.
Розділ 2. Земля на плані та карті
У цьому розділі ви ознайомитеся з:
- різними способами зображення земної поверхні;
- друкованими й електронними картами, планами;
- лініями градусної сітки.
навчитеся:
- орієнтуватися на місцевості;
- користуватися числовим, лінійним та іменованим масштабами карт;
- визначати напрямок і сторони горизонту, користуватися умовними знаками;
- вимірювати відстані на плані й карті за допомогою масштабу;
- визначати географічні координати різноманітних об’єктів, розв’язувати географічні задачі.
Орієнтування на місцевості
- Пригадайте, як можна зорієнтуватися в лісі.
Що означає — зорієнтуватися на місцевості? Уміння орієнтуватися, тобто знаходити напрямки й шляхи на місцевості, визначати географічне положення щодо сторін горизонту — усе це необхідне як у повсякденному житті, так і в багатьох професіях.
Саме слово орієнтування походить від латинського слова орієнс, яке в перекладі означає «схід». Стародавні народи Середземномор’я за основний напрямок уважали схід. Так і виникло слово орієнтування.
Визначення напрямків словами ліворуч, праворуч, уперед, назад неточне й у географії не застосовується. Наприклад, якщо ви ходите до школи однією вулицею, то по дорозі певні об’єкти будуть ліворуч від вас, а повертаючись із школи, ті самі об’єкти ви побачите праворуч. Якщо ж напрямок на ці об’єкти визначаємо за сторонами горизонту, то в обох випадках він матиме однакове позначення. І навіть коли для визначення напрямків використовуємо сторони горизонту, потрібно пам’ятати про відносність слів на заході, на сході, на південь, на північ. Наприклад, Київ щодо Львова знаходиться на сході, а щодо Харкова — на заході.
Отже, зорієнтуватися на місцевості — це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.
- Пригадайте, що таке горизонт.
Горизонт. Видиму частину земної поверхні у вигляді кола, на яке нібито спирається небосхил, називають горизонтом (мал. 18). Лінію злиття небосхилу й горизонту називають лінією горизонту. Ви вже вивчали основні й проміжні сторони горизонту. Пригадайте їх. Основні сторони горизонту — північ, південь, захід, схід. Проміжними сторонами горизонту є: північний схід, південний схід, південний захід, північний захід (мал. 19).
Мал. 18. Горизонт
Мал. 19. Основні й проміжні сторони горизонту
Способи орієнтування на місцевості. Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою багатьох способів. Спочатку потрібно визначити хоча б одну сторону горизонту. Найзручніше це зробити за допомогою компаса. Цей прилад не завжди буває під рукою, а в давні часи люди взагалі про нього не знали. Тому першими й досить точними орієнтирами для визначення сторін горизонту були Сонце й зорі. Пригадайте походження слова орієнтування. Справді, колись сторони горизонту визначали за сходом Сонця. Однак протягом року розміщення точки сходу Сонця змінюється, і точно на сході вона буває лише в дні весняного й осіннього рівнодення, тому від такого орієнтира відмовилися. Новим і найточнішим орієнтиром стала полуденна лінія. Вона збігається з напрямком тіні, яка опівдні падає від вертикальних предметів. Цей напрямок збігається з меридіаном, який проходить через точку спостереження, а отже, показує напрямок «північ-південь». Для точнішого визначення напрямку «північ-півдєнь» користуються гномоном.
- Пригадайте, що таке гномон. Що ним вимірюють?
Сонце й годинник (із циферблатом) також можуть допомогти визначити сторони горизонту (мал. 20). Якщо спрямувати годинну стрілку на Сонце, а кут, який утворився між нею й цифрою 1, поділити навпіл, то лінія поділу буде напрямком «північ-південь». Зрозуміло, що південь буде з того боку, де буде Сонце або де воно було в середині дня. До полудня ділять кут ліворуч від цифри 1, а після полудня — праворуч.
У нічний час орієнтирами стають зорі, сузір’я, Місяць. Вивчаючи природознавство, ви навчилися визначати сторони горизонту за допомогою небесних світил.
- Пригадайте, як зорієнтуватися за Полярною зорею.
Мал. 20. Спосіб орієнтування на місцевості
Орієнтуватися на місцевості можна також за місцевими ознаками. У цьому випадку потрібні спостережливість і знання певних особливостей об’єктів природи. Так, дерева, що ростуть окремо від інших, мають більше гілок й густіше листя з південного боку, де більше сонячного світла. Кора берези біліша з південного боку. Восени плоди на кущах і деревах швидше дозрівають із південного боку.
Надійним орієнтиром є мурашник. Його південний схил пологіший за північний, частіше мурахи будують його з південного боку дерев.
Пеньок теж допоможе вам визначити сторони горизонту. Річні кільця на зрізі з південного боку товстіші, а з північного — тонші.
Великі камені-валуни з північного боку часто вкриті мохом і лишайниками, бо на затіненому боці більше вологи.
У географічній літературі описано багато природних орієнтирів. Проте потрібно пам’ятати, що вони не є абсолютно точними, і для надійності потрібно використовувати відразу кілька місцевих ознак. Свої особливості є в орієнтуванні на морях та океанах.
Найкраще орієнтуватися на місцевості за компасом (мал. 21).
Навколо Землі існує постійне магнітне поле. За напрямками силових ліній земна куля подібна до магніта з віссю, яка спрямована приблизно з півночі на південь. Усі магнітні лінії сходяться біля полюсів у точки, які називають магнітними полюсами. Намагнічена стрілка в межах магнітного поля встановлюється вздовж силових ліній, указуючи своїми кінцями на північний і південний магнітні полюси. Цю властивість намагніченої стрілки використовують для визначення напрямків під час орієнтування на місцевості. Біля Північного географічного полюса знаходиться північний магнітний полюс, а біля Південного географічного — південний магнітний полюс. Проте треба пам’ятати, що магнітні полюси Землі не збігаються з її географічними полюсами, отже, для точних вимірювань потрібні додаткові математичні розрахунки.
Мал. 21. Компас
Визначаючи сторони горизонту за компасом, його насамперед треба встановити горизонтально, щоб намагнічена стрілка вільно рухалася. Наступним кроком у роботі з компасом є його орієнтація. Запам'ятайте: північний кінець стрілки (інколи його фарбують синім кольором) має чітко вказувати на позначку «Північ» (0° або 360°). Лише таке положення стрілки підтверджує готовність компаса до роботи, до визначення сторін горизонту.
ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ
- Зорієнтуватися на місцевості — це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.
- Орієнтуватися на місцевості можна за природними об’єктами (Сонце, зорі, місцеві предмети), за допомогою компаса, годинника, засобів космічного зв’язку.
Ключові терміни і поняття
Орієнтування, горизонт, лінія горизонту, сторони горизонту, компас, магнітні полюси.
Запитання та завдання
- 1. Що означає зорієнтуватися на місцевості?
- 2. Назвіть основні й проміжні сторони горизонту.
- 3. Визначте якомога більше способів орієнтування на місцевості.
- 4. Опишіть способи орієнтування за допомогою місцевих ознак.
- 5. Розкажіть про будову й роботу компаса.
Визначте сторони горизонту за допомогою компаса або годинника з циферблатом.
СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА
З розвитком мореплавства з'явилася необхідність у приладі, що допомагав би орієнтуватися під час подорожі по морях і океанах. Багато людей у різних країнах стали думати про створення такого приладу, і, нарешті, з'явився компас.
Ім'я винахідника компаса до нас не дійшло. Однак є відомості про те, що компас винайшли в Китаї, приблизно за 200 років до н. е.
Приблизно 800 років тому компасом користувались арабські моряки. Компас у них був подібний до рибки. Намагнічену залізну рибку опускали у воду, і вона щоразу незмінно поверталася головою на північ.
В Європі в той час компаса ще не знали. Уперше про нього почули венеціанські купці, які й привезли його в Італію, а звідти — в Іспанію, Португалію та Англію, а потім і в інші європейські країни. Це було у XII ст.
Прилад намагалися встановити на кожному кораблі, змінили і його форму. Компас став подібним до жаби. А на початку XIV ст. він набув форму сучасного компаса. Його почали робити із стрілкою, що обертається на гострій голці. Компас став незамінним приладом не тільки для мореплавців, а й для сухопутних мандрівників.
Компас — один із найстародавніших винаходів. Він і донині вражає простотою та мудрістю.
21.09.2020 р. Тема: Узагальнення знань з тем "Вступ. Розвиток географічних знань про землю".
Що нині досліджують географи. Більш як 5 тис. років триває пізнання Землі. Люди проникли в глибини океанів, піднялися на найвищі гори, здолали найсуворіші пустелі. Вони освоїли космічний простір. На карті вже не залишилося “білих плям”. Географію почали вивчати в школах і університетах. Світ став однаковим в уявленні різних народів, тобто сформувався загальний погляд на Землю. У цьому – головний результат усіх попередніх пізнань нашої планети. Може скластися думка, що географам уже все відомо.
Так, час відкриття нових земель пройшов. Проте ще не всі таємниці Землі розгадано. У сучасну добу (з другої половини ХХ ст.) географи не тільки пізнають закони природи, а й думають про її перетворення для користі людей без шкоди самій природи. Вони приступили до пояснення зв’язків між явищами і процесами. Географія з описової науки перетворилася на пояснювальну.
У наш час вчені досліджують суходіл, океани, атмосферу. Роботи проводяться на наукових станціях, в експедиціях, космосі за допомогою складних сучасних приладів.
Людина і природа. З ХХ ст. розмах господарської діяльності людей так зріс, що став відчутним на всій Землі. Її материки оперезані залізницями і автошляхами, прорізані каналами. Використання природних багатств стало дуже швидким і у величезних розмірах. Крокуючи планетою, людина часто залишає неприємні сліди: вирубані ліси, виснажені ґрунти, отруєні річки, забруднене повітря. Натомість умови життя людини стають несприятливими, а іноді й шкідливими для здоров’я.
Тому нині першочерговим завданням географії є завбачення змін у природі внаслідок різнорідного втручання в неї людей. Географи мають виробити вказівки правильного, розумного використання природи та її охорони.
Дослідження Світового океану. Водні простори досліджують наукові експедиції. Їх учасники відкрили раніше невідомі підводні гірські хребти, острови і глибоководні западини. У 1957 р. експедиція на кораблі „Витязь” у Тихому океані виявила найглибшу океанічну западину – Маріанський жолоб (11 022 м). Згодом швейцарець Жан Пікар і американець Дональд Уош опустилися в батискафі на дно цієї западини.
Цінні відомості про течії в Північному Льодовитому океані дають дрейфуючі (ті, що переміщуються). Такі станції влаштовані на величезних крижинах. Разом з нею вони повільно пливуть за вітром або течією без будь-якого двигуна. Дрейфуючі станції обладнані спеціальними приладами для спостережень.
Відомий дослідник морських глибин француз Жак-Ів Кусто значну частину свого життя провів під водою, вивчаючи живий світ морів і океанів.
Нині багато країн світу досліджують океани з метою використання їх багатств. Що ж за скарби приховує вода? Перш за все, це – нафта і природний газ, залізні й марганцеві руди. Родовища цих корисних копалин відкрито в багатьох морях.
Дослідження атмосфери. Господарська діяльність і життя людини багато в чому залежать від стану повітряної оболонки нашої планети – атмосфери. Для спостереження за її станом у багатьох місцях на земній кулі розташовані метеорологічні станції. Спираючись на їх дані, завбачують погоду. Особливо важливо передбачувати такі несприятливі для людини явища, як грози, випадіння граду, буревії. Це дає змогу хоч якоюсь мірою захиститися від них.
Важливими в наш час є дослідження атмосфери для попередження її забруднення. Забруднене викидами підприємств і транспорту повітря дуже шкідливе для здоров’я.
Дослідження в Антарктиді. Регулярні дослідження в Антарктиді проводяться з 1956 р. На материку і прилеглих островах різні країни світу обладнали науково-дослідні станції. На одній з них – станції “Академік Вернадський” – з 1996 р. проводить дослідження й Україна.
У зв’язку з вивченням Антарктиди була підписана міжнародна угода, згідно з якою на цьому материку заборонено будь-яку господарську діяльність та розміщення військових баз. Тому Антарктиду називають материком учених.
Мал. Українська наукова станція "Академік Вернадський" в Антарктиді
Мал. Дослідження Антарктиди
Дослідження Землі з космосу. У 1957 р. земляни запустили в космос перший штучний супутник Землі, а згодом і корабель з першою людиною на борту. Відтоді почалася космічна ера у вивченні земної кулі. Україна також є космічною державою. Вона здійснила запуск двох космічних апаратів. У 1997 р. громадянин України Леонід Каденюк здійснив політ у космос у складі міжнародного екіпажу американського космічного корабля “Колумбія”.
Мал. Леонід Каденюк
Космічні апарати, що досліджують Землю, обладнанні спеціальними приладами для фотографування, за допомогою яких отримують космічні знімки. Аналізуючи їх, люди можуть відразу окинути оком величезні простори Землі. З висоти стало видно найбільші риси будови нашої планети. З поверхні ж їх просто неможливо розрізнити. З космосу вдалося зазирнути у важкодоступні куточки Землі: високогір’я, полярні райони, простори океанів, ліси і пустелі. Космічні апарати використовують для спостереження за стихійними явищами: виверженням вулканів, розливами річок, сходженнями снігових лавин, буревіями. Знімки швидко і головне безпечно передають відомості про район стихійного лиха. Метеорологічні супутники «оглядають» Землю і визначають характер хмарності, поширення снігового покриву. Космічні знімки допомагають завбачувати погоду, знаходити родовища корисних копалин, визначати розміри забруднень земної поверхні. Немає ніякого сумніву, що ми стоїмо на порозі нової доби великих відкриттів: космічного простору і разом з ним своєї планети.
Мал. Зйомка поверхні Землі космічним апаратом | Мал. Універсальна орбітальна станція, створена вітчизняними ВО ‘‘Південмаш‘‘ та КБ ‘‘Південне‘‘
|
Мал. Космічний знімок Центральної частини Києва
Дослідження українських учених. У ХХ ст. в Україні працювали відомі вчені-географи. З їх іменами пов’язане становлення української географії.
Павло Тутковський досліджував природу України і написав праці з геології і ландшафтознавства. Велику увагу він приділяв краєзнавству. Степан Рудницький вивчав природні особливості нашої країни. Учений заклав основи політичної географії України. У 1918 р. Рудницький склав першу настінну карту України та написав підручники для дітей “Україна – наш рідний край”.
Костянтин Воблий – український економіко-географ. Він вивчав природні ресурси і склав детальну характеристику господарства України. Каленик Геренчук досліджував рельєф і ландшафти. Численні його праці присвячені проблемам охорони природи.
У наш час географічні дослідження України здійснюють вчені, які працюють в Інституті географії Національної академії наук України та в університетах.
Міжнародні дослідження Землі. Своїми величезними успіхами в новітню добу географія завдячує міжнародному співробітництву. Особливо це стосується досліджень Світового океану, Антарктиди, космосу.
Так, у 1957–1958 рр. вчені всього світу об’єднали зусилля у вивченні Землі та навколоземного простору. Цей рік дістав назву Міжнародного геофізичного року. Протягом цього періоду Радянським Союзом було запущено перший штучний супутник Землі, з’явилися дослідницькі геофізичні ракети у США, Австралії, Канаді, Франції, Японії. З появою ознак забруднення Землі об’єднання зусиль учених стає ще необхіднішим. Спільно географи різних країн продовжують досліджувати Землю.
Запитання і завдання, дайте письмово відповідь на три вами обраних питання!
1. Що вивчають сучасні географи?
2. Чому загострюються відносини людини і природи?
3. Чому важливо досліджувати Світовий океан?
4. Обґрунтуйте необхідність вивчення стану атмосфери.
5. Які дослідження проводяться в Антарктиді?
6. Як допомагають космічні знімки вивчати Землю?
7. Розкажіть про географічні дослідження відомих українських учених.
Виконайте вправу "Найвідоміші мандрівники та дослідники"
Протягом року буде кілька
досліджень та практичних робіт, протягом яких ви власноруч виконуватимете
багато практичних завдань , проводити дослідження.
А тепер повторимо те, що раніше вивчали. Вам потрібно дати письмово в зошиті в стовчик відповіді на питання!
Запитання:
1. Хто із вченних довів, що Земля має форму кулі...
2. Південний материк було позначено на карті.
3. Назвати античних учених, у творах яких згадується Україна...
4. Яким вченним античних часів було створено сонячний годинник ученим…….
5. Якого вченного називають «Батьком географії»…..
6. Хто створив перший глобус ? В якому році?
7. «Земля — це величезна гора, яка нагадує перекинуту чашу, де суходіл з усіх боків омивається водою»…….
!!!Опрацюйте презентацію! В презентації заповніть таблицю!
Домашнє завдання.
1. Опрацювати відповідний текст підручника.
2. Знайти у великому атласі світу географічні об’єкти, які названі на честь видатного мандрівника, дослідника і науковця Дж. Кука, підписати їх на контурній карті.
Немає коментарів:
Дописати коментар