Географія 10 клас

20.01.2021 р. Увага для консультацій до уроку скористайся з 12.30-13.15 години! Google Meet за посиланням -https://meet.google.com/bvp-ixke-rde

МІСЦЕ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. Китай — країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть. Її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства. Китай має велику територію, величезні трудові та багаті природні ресурси, потенційно місткий внутрішній ринок. На початку XXI ст. за розмірами ВВП та економічним потенціалом Китай став однією з провідних країн світу.

Китай — осередок однієї з найдавніших цивілізацій Землі. У VI тис. до н. е. на китайських рівнинах уже вирощували рис, близько IV тис. до н. е. там утворилася рільницька цивілізація. До II ст. до н. е. у пониззі Хуанхе виникла імперія династії Шан. До І тис. до н. е. склалася етнічна спільнота древніх китайців та була винайдена ієрогліфічна писемність, яка існує і донині. Основу нації становили народи, які згодом почали називати себе хань. Вони від II ст. до н. е. поступово асимілювали народи тангутів, відгородилися від степових кочівників (сюнну, аварів, монголів) на півночі тисячокілометровою Великою Китайською стіною і продовжили просування на захід, північний схід і південь. Назва династії Цінь у транскрипції інших східних мов увічнилась як Чайна (Китай). А самі китайці почали називати себе «людьми Хань», і ця самоназва існує і до сьогодні.

Симбіоз конфуціанства, даосизму та буддизму склали духовну та філософську основу формування китайської цивілізації. Головне, що віддавна характеризувало систему влади в Китаї — прагматичний підхід до суспільства як об’єкта управління; благо держави прирівнювалось до блага суспільства в цілому. Тому чимало сил, а часом і жорстокості, докладалося задля забезпечення стабільності й порядку. Упродовж тисячоліть, аж до XX ст., Китай існував в умовах стабільності: стабільної території; постійної чисельності населення у відповідних межах, усталеності життєвих устоїв.

Аж до XV ст. рівень знань і рівень культури жителів Китаю був вищий, ніж в Європі. Поливне рисівництво давало змогу збирати до трьох урожаїв рису на рік. Добре були розвинені різні мануфактури — особливо ткацтво, виробництво порцеляни, різноманітних механічних пристроїв, ковальство. Сталеливарний процес (із V ст.) був відомий китайцям задовго до його появи в Європі. Китайці прославились як перші у світі творці паперу і паперових грошей, пороху й ракети, компаса та математичних картографічних проекцій (X ст.), сейсмографа, парасольки, сірників і т. ін. Глибокі традиції мали китайські література, мистецтво, архітектура.

За чотири тисячоліття цивілізація в Китаї зазнавала піднесень і спадів. Але китайський народ створив етнічну спільноту з міцними традиціями, цінностями та філософією. У різні часи країна опинялася то під владою кочівників, то монголів, то маньчжурів, але їхнє правління не могло вплинути на самобутню культуру народу. Більший за територією і населенням від Європи Китай тисячі років виживав під черговими імперськими династіями (своїми чи чужими) як єдине ціле.

Китайська держава в межах етнічної території китайців уперше утворилася у II ст. до н. е. (династія Цінь, 221—206 рр. до н. е., та династія Хань починаючи від 206 р. до н. е.).

Від дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарства й ринкового.

Мал. 105. Великий Китайський мур (VII—II ст. до н. е.)

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. Китай — третя за площею країна світу — має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості для освоєння ресурсів океану. Природа Китаю, багата й різноманітна. На рівнинах Східного Китаю, що перебуває під впливом теплих мусонів із Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході — безводні простори найбільших азійських пустель і найвищі у світі гори. На півночі простягаються посушливі рівнини та гірські хребти, вкриті лісами, що прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні — гори з вічнозеленими тропічними лісами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить більше половини території країни. Ще 16% території зайнято лісами. Орні землі становлять так само 16 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати два-три врожаї на рік, посівна площа Китаю буде набагато більшою, ніж площа ріллі. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни.

Китай надзвичайно багатий на мінеральні ресурси. Промислові запаси вугілля становлять майже 20 % світових. Вугілля є практично по всій країні, але найбільші вугільні басейни розташовані на півночі, північному заході і північному сході (Північно-Східний басейн). Більш як третина території Китаю перспективна на нафту і газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі на півночі Великої Китайської рівнини, на північному сході та північному заході.

Перспективний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні поклади урану, особливо на заході та півдні. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Особливо потужний гідропотенціал мають річки південного заходу, які беруть початок у найвищих гірських системах світу. Великі запаси залізної руди є в більшості провінцій, зокрема на північному сході, у Північному Китаї та на півдні. Особливо багаті родовища руд поліметалів, марганцю, олова, сурми, вольфраму, ртуті у провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

НАСЕЛЕННЯ. Кожний п’ятий житель Землі — китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття є характерними зниження коефіцієнтів народжуваності та смертності. Природний приріст населення знизився до 4 % за рік, і тепер щороку населення Китаю збільшується лише на 5 млн осіб. Для структури трудових ресурсів є характерною висока частка молоді, яка є наймобільнішим їх елементом. Майже половину населення і трудових ресурсів зосереджено в сільській місцевості.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 20 % території проживає понад 65 % населення країни. Половину його зосереджено у приморських районах. Особливо велика густота населення у приморських провінціях — понад 300 осіб/км2. Західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселено доволі слабко — там 1—4 особи/км2. Упродовж останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Попервах вони були планомірно спрямовані із густозаселених районів Великої Китайської рівнини у провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного й Південно-Західного Китаю, тобто освоювались території прикордоння, де проводилась асиміляція некитайських народів. Хвилю міграції стихійно спрямовано до південних і східних приморських виняткових економічних зон.

Мал. 106. Статево-вікова піраміда населення Китаю, 2017

Рівень урбанізації становить 59 %. Найбільшими містами Китаю є Шанхай (27 млн осіб), Чунцін (понад 15 млн), Пекін (20 млн), Тяньцзінь (13 млн), Гуанчжоу (15 млн) та ін. Особливе місце посідають Сянган з населенням 7 млн осіб, Шеньчжень. У Китаї утворилися одні з найбільших мегаполісів світу — дельта річки Янцзи та Сянган-Гуанчжоу.

Китайці (хань) становлять 92 % населення. Крім них, у країні проживає понад 80 народів, які належать до різних мовних сімей і груп. Державною мовою є китайська — мандаринський діалект.

Мал. 107. Шанхай — найбільше місто Китаю

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ. У 1978 р. було проголошено курс на економічні реформи. Селяни одержали землю в оренду, було впроваджено систему сімейного підряду. Як результат — різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилася самостійність підприємств, було встановлено раціональну систему цін, запроваджено науково-технічні досягнення. У зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики «відчинених дверей», тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, створення спеціальних вільних економічних зон та відкритих економічних районів. Темпи економічного зростання становили на той час 12—18 % щорічно.

Наприкінці XX ст. було взято курс на перехід до «соціалістичної ринкової економіки» та інтеграцію у світовий ринок. За збереження за державою панівних позицій у стратегічних виробництвах підтримувалися подальше розширення недержавних форм власності, пом’якшення умов для зовнішньої торгівлі та прискорення науково-технічного прогресу. Нині за обсягом ВВП Китай перебуває серед провідних країн світу. Метою економічного розвитку КНР визначено побудову «суспільства середнього достатку», яке ще давньокитайські мислителі вважали моделлю ідеального суспільства, що поступається лише суспільству вільних і рівних.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ. Оцінка сучасного рівня економічного розвитку КНР є досить неоднозначною. З одного боку, це велика держава, що за абсолютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має великі можливості в енергетиці — перше місце у світі за видобутком паливних ресурсів, перше місце за виробництвом сталі, зерна і тканин. У Китаї розвинені космічна й атомна промисловість, нафтохімія та електроніка. З іншого боку, виробництво промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення лише наближається до пересічних показників по світовому господарству.

За останні десятиліття у КНР докорінно змінилося співвідношення секторів у структурі ВВП: третинний сектор — понад 52 %, вторинний — 40 %, первинний — 8 %. Китай наблизився до індустріально-аграрної, економічно розвиненої країни. За продуктивністю праці сільське господарство має показники значно нижчі порівняно з промисловістю. Крім того, характерні нерівномірно розвинена інфраструктура і порівняно низький технологічний рівень так званих цивільних промислових виробництв.

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР. Види обслуговувальної діяльності в Китаї залишаються характерними для централізовано керованої економіки соціалістичної країни: належні їм функції виконують торгівля, комунальний сервіс, транспорт. Але дозволена згідно з останніми реформами свобода приватної ініціативи бере своє: активність і суєта базарної та вуличної торгівлі просто вражає. Можна недорого поїсти і дешево купити все необхідне для невибагливого покупця.

Помітно активізувалася фінансово-банківська діяльність. Зовнішньоекономічні банки країни посідають помітне місце у фінансовій системі світового господарства — серед першої десятки світових банків чотири китайських! Світовими містами в Азії є Сянган, Шанхай, Пекін.

У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт іще не повною мірою задовольняє потреби господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконують залізниці. На найважливіших напрямках швидкість пасажирських потягів — 300 км/год (водночас зберігаються і звичайні потяги з невеликими швидкостями). Ведеться робота, аби до всіх основних економічних центрів провінцій підходили залізниці.

Важливе значення у перевезеннях пасажирів має автомобільний транспорт. Зростають обсяги роботи авіаційного транспорту. Аеропорти-хаби працюють у містах Пекін, Сянган, Гуанчжоу, Шанхай.

Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних шляхів склалася на Великій Китайській рівнині, особливо на півночі, де зосереджено більшість населення і господарських об’єктів, а також на Північному Сході та в Сичуані. Вона забезпечує вихід до портів на узбережжі. Внутрішню частину держави забезпечено шляхами набагато гірше.

Мал. 108. Центральний діловий район Пекіну

ВТОРИННИЙ СЕКТОР. У КНР створено потужну багатогалузеву промисловість. Поряд із традиційними (текстильне, вугільне, металургійне), виникли і такі нові промислові виробництва, як нафтопереробне, авіаційне, космічне, електроніка. Промисловість випускає широкий асортимент продукції та в основному задовольняє потреби країни у промислових виробах. Вона дає на експорт у великих обсягах не тільки дешеві товари масового вжитку, а й широкий спектр продукції машинобудування (майже 50 % експорту).

Будівельна індустрія виконує великий обсяг робіт. Складається враження, що сучасний Китай — це активно діючий будівельний майданчик: «як гриби» ростуть мікрорайони багатоповерхівок у великих містах, на Великих рівнинах села забудовують ошатними будинками, дороги — асфальтують, зрошувальні системи — добудовують.

В енергетиці зберігається «вугільний» характер. Кам’яне вугілля забезпечує 65% потреб в енергоносіях, нафта — близько 20 %. Потужності електроенергетики різко зросли за останні десятиліття: за виробництвом електроенергії КНР посідає друге місце у світі після США. На ТЕС припадає 64 % виробництва електроенергії, АЗС — 8%, ГЕС — 20 %, на інші відновлювані джерела —14 %, на АЕС — 2 %. У КНР побудовано ряд ГЕС, що належать до найбільших у світі.

Чорна металургія країни спирається на власні запаси залізної руди, легувальних металів і вугілля. КНР виплавляє майже половину світового виробництва сталі.

Машинобудування — найважливіше виробництво китайської індустрії. Машинобудівні заводи виробляють практично всі види машин та устаткування. Налагоджено виробництво верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин. Розвинена електронна промисловість. Характерною рисою територіальної структури є співіснування великих машинобудівних центрів, у яких розміщено великі машинобудівні заводи (у Східному, Північному, Північно-Східному та Південному Китаї) і численних дрібних підприємств, що діють у кожній провінції. Нині різко зросло значення півдня, де працюють потужні підприємства Сянгана, Гуанчжоу та спеціальних економічних зон інших міст узбережжя. Шанхай — найбільший центр машинобудування, тут діють сотні заводів, які дають 1/5 продукції цього виробництва в КНР. Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, Далянь, Шеньян, Чанчунь, Харбін; у східній частині Китаю — Нанкін, Ціндаою. Велике значення мають і центри, розташовані у глибинних районах, — Лоян, Сіань, Чунцін.

У хімічній промисловості розвитку виробництва органічної хімії, що спирається на потужності нафтохімії, основної хімії та мінеральних добрив. Так, Китай посідає перше місце у світі з виробництва азотних добрив і синтетичних волокон; друге — з виробництва кислот і соди.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР. Китай — велика сільськогосподарська країна. Там збирають третину світового врожаю рису та просяних культур, зосереджено 10 % світового поголів’я великої рогатої худоби і понад 40 % поголів’я свиней. На Китай припадає 25 % світового виробництва м’яса, зокрема свинини і птиці. Китай — один із найбільших у світі виробників пшениці, кукурудзи, бавовнику, сої, чаю, тютюну, коконів шовкопряда. Для галузевої структури сільського господарства є характерним значне переважання рослинництва — понад 70 % вартості його валової продукції.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною культурою є рис. Південні райони збирають по два, навіть по три врожаї рису за рік. Пшениця — друга за значенням продовольча зернова культура, її збирають близько 16 % світового збору. Кукурудзи Китай збирає 20 % світового збору. Велике значення має вирощування просяних культур, особливо поширені гаолян і чумиза — понад 30 % (на північному сході та півночі країни). З-поміж технічних культур основними є бавовник (30 % світового виробництва) і джут. Важлива культура — цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя та арахіс. Китай посідає перше місце у світі (обійшовши Індію) за виробництвом чаю (25 % світового збору). Овочівництво та бульбові культури (особливо батат і картопля) забезпечують істотну частку продовольства. Вирощують більш ніж 100 видів різних овочів, зокрема численні сорти капусти, редьки, ріпи, моркви, цибулі. У цілому Китай дає 50 % виробництва овочів і клубних плодів.

Тваринництво має різні напрями розвитку у східних і західних районах країни. У східних районах важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни — зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасовища. Там розводять овець, кіз, коней, верблюдів, у високогірних районах — яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю вирізняються чотири зони. Зона богарного (незрошуваного) землеробства і тваринництва — північна частина Східного Китаю. Там зосереджено половину орних земель. Вона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції. Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур — південна частина Східного Китаю. Це — найстаріший район світового рільництва, де зосереджено 40 % орних земель Китаю. Вона дає 60 % зерна країни і 50 % продукції тваринництва. Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства — в Північно-Західному Китаї. Розрізняють високогірну зону Цінхаю і Тибету.

Китай має потужне видобувне виробництво. Видобуток вугілля становить понад половину світового. Родовища розробляють в усіх провінціях країни, але найбільше — у Північному Китаї. Основні райони видобутку нафти — Північний Схід і морський шельф.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. Частка КНР у міжнародній зовнішньоекономічній діяльності зростає. В експорті переважає вивезення продукції машинобудування (товари високих технологій, комплектувальні для електроніки тощо), текстилю, одягу, взуття, сільськогосподарської продукції в обмін на продукцію важкої та високотехнологічної промисловості. Китай вивозить машини (близько половини експорту), текстиль (п’ята частина експорту), чорні та кольорові метали, вугілля, чай, різноманітні товари легкої промисловості (зокрема іграшки).

Мал. 109. Чайне поле Лунцзі

Мал. 110 Рисові поля

В імпорті переважає довіз різноманітних машин і устаткування, нафти і нафтопродуктів, обладнання для АЕС, оптика та медичне устаткування, соєві боби. Китай активно закуповує ліцензії на сучасні технології та конструкторські розроби. Понад 20 % зовнішньоторгового обороту КНР припадає на США, 10 % — на Японію, інші важливі партнери — в Західній Європі та країнах Азії. Для України Китай став найважливішим торговим партнером у експорті в Азії.

ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА. У Китаї склалося декілька загальнодержавних ядер високої економічної активності. Це, по-перше, промислове ядро північного сходу — району, в якому раніше, ніж в інших районах почалася індустріалізація. У гирлі Янцзи сформувався найбільший у Китаї економічний осередок. Шанхай — провідний порт і центр промисловості (передовсім текстильної), через який величезний басейн Янцзи пов’язаний зі світовим ринком. Ця промислова агломерація стала однією з основних баз індустріалізації країни. Ще одним ядром індустріалізації країни є промислова агломерація Пекін - Тяньцзінь. Відбулось переміщення економічної активності до Тихоокеанського узбережжя Китаю: активно зросли агломерації Сянган — Шеньчжень — Гуанчжоу та Ляонін. У внутрішніх районів країни також склалися потужні осередки економічної активності в Ліяні, Сияні та Чунціні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. За якими показниками Китай належить до світових лідерів?

2. Які чинники визначають місце країни у міжнародному поділі праці?

3.  Підпишіть на контурній  карті найбільші міста сучасного економічного розвитку країни.

4. Які види діяльності набули розвитку у третинному секторі економіки?

5*. Поміркуйте, які існують можливості для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України й Китаю.

ПРОВЕДІТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Унікальність економічної системи Китаю.

13.01.2021 р. Увага для консультацій до уроку скористайся з 12.30-13.15 години! Google Meet за посиланням -https://meet.google.com/bvp-ixke-rde

Тема: Особливості постіндустріального розвитку Японії.

1.Опрацюйте параграф 22, та виконайте письмово завдання.

Відео: Выставка роботов в Токио Япония: самые новые и крутые роботы 2020 + тренды!

2. Запитання та завдання для самоперевірки:

1. Які чинники відіграють визначальну роль в економічному розвитку Японії? 2. Розкрийте основні особливості економічного розвитку Японії на сучасному етапі. 3. Укажіть головні складові третинного сектору економіки Японії. 4. Назвіть провідні сектори японської промисловості та коротко охарактеризуйте їх. 5. Визначте основні особливості Японії у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 6. Охарактеризуйте сучасний стан та наведіть найбільш перспективні напрямки українсько-японського співробітництва.

Поміркуйте

1. Багато японських ТНК частину своїх виробничих потужностей, особливо складальних і відносно нескладних, розміщують у нових індустріальних країнах Східної та Південно-Східної Азії. Поясніть таку політику японських корпорацій.

2. У Японії вирощування рису обходиться значно дорожче, ніж у Таїланді або В'єтнамі. Проте уряд країни всіляко підтримує вітчизняних виробників і дуже неохоче імпортує рис з інших країн. Чим би ви пояснили цей факт?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті найбільші промислові та транспортні центри Японії.

Працюємо самостійно

Уявіть собі, що вам випала нагода здійснити туристичну подорож до Японії. Складіть туристичний маршрут із коротким описом місць та об'єктів, які б ви хотіли відвідати.

Географічні дослідження (за вибором учня/учениці)

Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії

12.01.2021 р. Тема: Місце Японії  в світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

- Презентація до даної теми.

- Відеофакти про країну: 

17 фактів про Японію та цікаві особливості "Країни Вранішнього Сонця"

Японія – країна сакури і трудоголіків. Світ навиворіт - 1 серія, 9 сезон

Підсумок уроку.
Прийом «Пʼять речень про Японію», напишіть в зошит. 
Домашнє завдання. 
1. Опрацювати § 21.
2.Скласти схему зовнішньоекономічних зв’язків Японії

24.11.2020 р.Тема: Білорусія. Місце країни у світі та регіоні. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Білорусією.

1.Опрацюйте презентацію, та конспект уроку.

2. Виконайте завдання, які подані в конспекті уроку! 

3. Перегляньте також відеоурок "Підготовка до ЗНО. Білорусія".

Чому у Білорусі не відбулось значного економічного спаду у 90-і роки ХХ ст.?

МІСЦЕ КРАЇНИ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. Білорусь є невеликою за площею та людністю країною світу, що розташована у центрі Східної Європи на півшляху між Варшавою і Москвою, Ригою і Києвом. Вигідне транзитне положення дає змогу контролювати транснаціональні потоки. Білорусь одна з небагатьох країн Європи, яка не має виходу до моря. Тому для її успішного розвитку потрібно підтримувати дружні відносини з усіма країнами-сусідами. Країна є одним з найбільших в Європі виробників продукції окремих видів аграрної сировини (молока, льону, картоплі), що становлять основу її потужної харчової і легкої промисловості.

ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ. Білорусь одна з небагатьох постсоціалістичних країн, які майже не зазнали економічного спаду та швидко відновили промислове і сільськогосподарське виробництво. (Поясніть чому.) У країні збереглись усі великі промислові і сільськогосподарські підприємства, які діяли за радянських часів, та державний контроль над виробництвом і збутом більшості видів товарної продукції. Особливі відносини з Росією створили для країни гарантований великий ринок збуту власної продукції. Висока якість продукції міжнародної спеціалізації Білорусі дає змогу їй успішно конкурувати на ринках розвинених країн світу.

СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ. Білорусь є країною з виразним одним центром — столицею м. Мінськ. Решта її значних міст розміщені переважно у периферійних прикордонних областях та є їхніми адміністративними центрами. Більшість населення цієї країни живе у містах. Проводиться державна політика з підтримки існуючої сільської мережі розселення.

Велич столиці

Мінськ є найбільшим за людністю містом Білорусі. У ньому гармонійно поєднано архітектурні пам’ятки різних історичних епох (мал. 47).

Мал. 47. Ділова частина м. Мінська

Гордість країни

Білоруський автомобільний завод випускає найбільший у світі самоскид «БЕЛАЗ-75710». Його вантажопідйомність — 450 т, загальна вага — 810 т, максимальна швидкість — 64 км/год.

Унікальний досвід

У м. Мінськ у 2014 р. збудовано новий завод зі збору міського електротранспорту «Штадлер Мінськ». Створено 200 нових робочих місць.

ПРОМИСЛОВІ ВИРОБНИЦТВА, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КРАЇНИ. Найважливішими видами міжнародної спеціалізації Білорусі є нафтопереробна і хімічна промисловість, які переробляють сиру нафту і природний газ, поставлені по магістральних трансконтинентальних трубопроводах із Росії. Найбільші виробничі потужності у цьому виді промисловості належать державному концерну «Белнафтахім». Значним є видобування і переробка на добрива місцевих калійних солей (мал. 48 на с. 88). За обсягом їх видобування Білорусь посідає третє місце у світі. Усе виробництво калійних добрив зосереджено на підприємстві «Беларуськалій». Головні центри нафтопереробної і хімічної промисловості: Солігорськ, Новополоцьк, Бобруйськ, Гродно, Мозир. (Покажіть їх на карті.)

Мал. 48. Країни світу, до яких Білорусь експортує калійні добрива

Другою за значенням є харчова промисловість, де вирізняється переробка місцевої тваринницької продукції: молочна, сироварна, м’ясопереробна промисловість. За вартістю експорту молочних виробів країна входить до кола світових лідерів. Більшість відповідної продукції продають за кордон. Переважають малі і середні підприємства, що рівномірно розміщені по країні. (Поясніть чому.)

Важливим є машинобудування Білорусі. У Мінську діють два великі заводи — автомобільний і тракторний, у м. Жодино — автомобільний. Більшість відповідної продукції експортують. Також у країні виробляють деталі й компоненти для техніки у містах Барановичі, Бобруйськ, Гродно, Могильов та ін. (Покажіть їх на карті.)

Значною мірою білоруська легка промисловість (особливо пошиття готового одягу) працює на замовлення іноземних компаній. Більшість продукції виготовляють з місцевих ниток, тканин, фурнітури. Переважають приватні підприємства, що рівномірно розміщені по території Білорусі.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Білорусь зберегла великі сільськогосподарські господарства, яким держава надає значну підтримку. Частину продукції сільського господарства експортують, переважно у переробленому вигляді: молочні вироби, сири, м’ясні вироби. Країна повністю забезпечена власними продуктами харчування місцевого виробництва. Імпортують переважно рибу, фрукти, ягоди. (Поясніть чому.) У структурі товарного виробництва Білорусі лідером за вартістю вирощеної продукції є рослинництво.

У структурі власності на землю переважають великі товарні господарства площею майже 1000 га. (Поясніть чому.)

У рослинництві домінують посіви картоплі, пшениці, жита, цукрового буряку. Більше 70 % посівної площі країни займають зернові культури. Білорусь є другою у світі за площами, засіяними тритікале (сорт пшениці), і четвертим у світі виробником жита. Також вирощують у значних обсягах льон. Більшість картоплі висаджують господарства населення. За роки незалежності у країні у 5,5 разу зросли збори пшениці і майже утричі цукрового буряка. (Поясніть чому.)

У тваринництві переважають великі ферми і відгодівельні комплекси. Переважно утримують корів і свиней. Білорусь є третьою в Європі за обсягом виробництва незбираного молока. Більша частина продукції тваринництва у межах міжрайонних АПК надходить на переробку на місцеві підприємства харчової промисловості. У районах товарного вирощення пшениці поширено птахівництво. Переважає вирощення курей. Овець і кіз утримує переважно сільське населення.

Дізнайтеся більше

Білорусь — світовий лідер за обсягом експорту ковбасних виробів на душу населення.

Садівництво є важливим видом сільського господарства Білорусі. Переважає вирощення яблук у приміських районах. Також важливе значення має вирощення чорниць і журавлини. (Поясніть чому.)

Розрізняють кілька спеціалізованих аграрних регіонів Білорусі. У східних і центральних областях переважають посіви зернових та зосереджено найбільше поголів’я свиней і птиці. У західних областях вирощують льон і розводять велику рогату худобу. Садівництво зосереджено у передмісті великих міст країни. На півдні великого розвитку набуло ягідництво.

Де, на вашу думку, розташовані найбільші плантації чорниць і журавлини в Білорусі?

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТРЕТИННОГО СЕКТОРУ. У Білорусі добре розвинена інфраструктура доступних послуг населенню, особливо у соціальній сфері. Збережено широку мережу лікарень, закладів культури і побуту, освіти і виховання по всій країні.

Серед послуг особливе місце займає транспорт. Залізницею перевозять значну частину вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні з огляду на транзитне положення Білорусі у Східній Європі. Останніми роками суттєво зросли обсяги пасажирських авіаційних перевезень. Мінський міжнародний аеропорт поступово стає хабом регіонального значення. (Поясніть чому.)

Пригадайте, що таке хаб.

Висока якість автомобільних доріг, наявність автобанів по всій території країни дають можливість збільшувати вартість послуг з перевезення вантажів у міжнародному транзитному сполученні. Продовжує виконувати перевезення і річковий транспорт. Велике значення в експорті послуг має перекачування нафти і природного газу по магістральних трансконтинентальних трубопроводах, які сполучають Росію з країнами Західної Європи та проходять територією Білорусі. (Покажіть їх на карті.)

Держава контролює потоки капіталу та функціонування банківсько-кредитної системи Білорусі. У країні діє лише 24 комерційних банки.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА. Найбільшим ареалом господарського розвитку є Мінська агломерація. Значними центрами є також міста на сході Білорусі — Вітебськ, Гомель, Новополоцьк. У країні збереглась мережа малих і середніх центрів переробної промисловості, що певним чином збалансовує дуже великий розвиток її столиці.

ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ. Білорусь має відкриту економіку, адже на зовнішню торгівлю припадає більше 60 % її ВВП. У структурі експорту товарів Білорусі переважають постачання за кордон готової продукції її переробної промисловості і сільського господарства. Лідером є нафтопереробна промисловість. На два великі нафтопереробні заводи, що переробляють російську нафту, припадає майже 20 % експорту країни. Також вирізняється хімічна промисловість, яка постачає за кордон великі обсяги калійних добрив, які випускають з місцевої сировини.

Як природний чинник вплинув на розміщення підприємств з виробництва калійних добрив у Білорусі?

Важливе місце в експорті товарів займають харчові продукти (переважно тваринного походження). У Білорусі доволі розвинене машинобудування експортного спрямування з виробництва спеціальних видів транспорту і сільськогосподарської техніки. В імпорті товарів переважає сира нафта, а також компоненти для різних машин й устаткування. Суттєвими є закупівлі харчових продуктів та фармацевтичної продукції.

Експорт послуг Білорусі майже удвічі перевищує їх імпорт. В експорті послуг переважають транспортні у зв’язку з транзитним положенням країни у регіоні. Найбільше коштів отримують за перекачування по трансконтинентальних нафтопроводах сирої нафти до Польщі й України. Також важлива роль належить послугам з будівництва і туризму. За останні роки зросли надходження від іноземного туризму у Білорусі. В імпорті більшість становлять транспортні, туристичні і будівельні послуги.

Більшість прямих іноземних інвестицій вкладено у промисловість та транспорт Білорусі. На початку ХХІ ст. загальний обсяг залучених в економіку цієї країни прямих іноземних інвестицій зріс у 13 разів.

МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З БІЛОРУССЮ є давніми та дуже тісними. У сусідній країні проживає численна українська громада, особливо у прикордонних областях. Діє 16 громадських організацій українців. У дипломатичній сфері переважно розвиваються відносини на найвищому рівні. Більше сорока міст обох держав беруть участь у побратимському русі. Велике значення має реалізація Програми транскордонного співробітництва «Польща — Білорусь — Україна» на 2014—2020 рр.

Активною є співпраця у культурно-мистецькій сфері. Зокрема, українські діячі культури і мистецтва беруть участь у міжнародних фестивалях у Білорусі: мистецькому «Слов’янський базар у Вітебську», кінофестивалі «Лістапад», хореографічному «Сожський хоровод» тощо. Налагоджено активну співпрацю між Національною бібліотекою Республіки Білорусь та Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського і Національною парламентською бібліотекою імені Ярослава Мудрого. Тісними є контакти між науковцями національних академій наук обох держав. Зокрема, географи з обох академій досліджували екологічний стан ландшафтів українсько-білоруської частини Полісся.

Білорусь є шостою країною світу за вартістю обсягу зовнішньої торгівлі з Україною. Для Білорусі Україна є другим торговельним партнером. Україна постачає продукти харчування, металеві напівфабрикати, електротехнічні вироби, натомість отримує з Білорусі бензин і нафтопродукти, добрива, продукцію машинобудування. Україна переважно надає послуги у сфері переробки товарів, їх транспортування і туристичні послуги, Білорусь — ремонтні і будівельні роботи та транспортні послуги.

В Україні діють спільні підприємства у харчовій промисловості з переробки білоруської сировини. Українські інвестиції значно менші й спрямовані в операції з нерухомістю у Білорусі.

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Білорусь має винятково важливе транзитне положення у Східній Європі.

• Більше половини товарної продукції національної економіки цієї країни експортується. Держава контролює більшість важливих підприємств і секторів економіки.

• У системі розселення і просторової організації економіки Білорусі виділяються міські агломерації Мінська, Вітебська, Новополоцька.

• Активні різноманітні контакти з Україною. Для Білорусі Україна є другим торговельним партнером.

• Основу зовнішньої торгівлі Білорусі становлять поставки готової продукції її промисловості на ринки країн СНД. В її експорті домінують промислові товари, а в імпорті — сировина і напівфабрикати.

• Основою промислового виробництва є нафтохімічна, харчова, хімічна промисловість і машинобудування, сільського господарства — рослинництво і тваринництво.

• Більшість населення зайнято у сфері послуг. У країні збереглась розгалужена мережа доступних послуг населенню.

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Поясніть причини економічного розвитку Мінської агломерації.

2. Розкрийте вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на особливості розвитку сільського господарства Білорусі.

3. Поясніть, чому провідні машинобудівні підприємства цієї країни належать державі.

4. Чому у прямих іноземних інвестиціях Білорусі до України переважають капіталовкладення у переробну промисловість?

5. Поміркуйте, чому більшість українців у Білорусі мешкає у прикордонних з Україною областях.

Працюю з картою

За допомогою карт шкільного атласу нанесіть на контурну карту нафтопереробні заводи Білорусі та поясніть вплив на їхнє розміщення магістральних трансконтинентальних нафтопроводів.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою офіційного сайта Мінського міжнародного аеропорту встановіть, до яких міст виконують авіарейси та які країни є головними партнерами Білорусі у міжнародних пасажирських авіаперевезеннях. Яка роль України в цьому?

Генерую ідеї

Проаналізуйте уривок зі статті «Економіка і бізнес Білорусі» з офіційного сайта Інвестиційного агентства Республіки Білорусь. Чому, на вашу думку, ця країна є лідером у сфері наукоємних виробництв машинобудування серед країн СНД? Як на це вплинула державна промислова політка? Як Україна може перейняти білоруський досвід у цій сфері?

«За експортом ІТ-послуг на душу населення Білорусь випереджає всі країни СНД. Є значні напрацювання у сфері високих технологій: зокрема, у виробництві оптичних і лазерних приладів, автоматизованих систем керування.» http://belarusfacts.by/ru/belarus/economy_business/

24.11.2020 р.Тема: Польща. Місце країни у світі та регіоні. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Польщею.

1.Опрацюйте презентацію, та конспект уроку.

2. Виконайте завдання, які подані в конспекті уроку! 

3. Перегляньте також відеоурок "Підготовка до ЗНО. Польша".

Як природні умови вплинули на розвиток польського сільського господарства?

МІСЦЕ КРАЇНИ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. За останні 20 років Польща постійно збільшувала обсяг ВВП (мал. 44). Триває процес адаптації польської економіки до умов розвитку у межах Єдиного економічного простору Європи. Країна не впроваджує всі економічні реформи та вимоги ЄС. Зокрема, залишається існування власної національної валюти — польського злотого. Уряд Польщі надає широку підтримку різним категоріям громадян — молодим сім’ям, пенсіонерам, безробітним та не бажає влаштовувати у себе біженців та незаконних іммігрантів, які прибувають до ЄС. Особлива увага звертається на підтримку сільського господарства країни. (Поясніть чому.)

Мал. 44. Зміни ВВП Польщі й України з 1990 по 2016 рр.

ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ. У Польщі за останні 25 років під впливом ефекту сходу створено чимало збірних підприємств великих міжнародних та європейських промислових ТНК. Для цього в країні було встановлено нижчі за середні в ЄС значення податку на додану вартість. Значна частина її товарної продукції, переважно переробної промисловості, йде на експорт. Більшість товарів постачають на ринок ЄС. (Поясніть чому.)

СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ. Польща має два головних центри мережі розселення — м. Варшава і Верхньосілезька конурбація. На периферії країни виділяються виразні регіональні центри: Вроцлав, Гданськ, Лодзь, Познань. (Покажіть їх на карті.)

Велич столиці

Варшава є найбільшим за людністю містом Польщі. Його історичний центр включено до списку Світової спадщини людства ЮНЕСКО.

ПРИСКОРЕНИЙ РОЗВИТОК ТРЕТИННОГО СЕКТОРУ, СУЧАСНА ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА КРАЇНИ. У сфері послуг зайнято більше 60 % поляків. Переважає за структурою зайнятості роздрібна торгівля і надання побутових послуг.

Найшвидшими темпами розвивається туризм. Кількість іноземних туристів за останні 10 років зросла більше ніж у п’ять разів. Цьому сприяє наявність значної кількості місць для відпочинку в горах і на морі а також численні пам’ятки історії і культури. Добре розвинена готельно-ресторанна інфраструктура та транспортна мережа дають змогу швидко й з комфортом відвідати вподобане місце.

Значний приток іноземного капіталу до країни сприяв суттєвому розвитку фінансових послуг. Іноземні компанії контролюють польський ринок фінансово-кредитних і страхових послуг. (Поясніть чому.)

У транспортній системі країни найбільше вантажів перевозить Польська державна залізниця. Найщільніша мережа залізниць у Верхній Сілезії, навколо Варшави та у західних воєводствах. Головною у перевезеннях пасажирів у міжрегіональному сполученні є лінія Гданськ — Варшава — Катовіце — Краків/Вроцлав. (Покажіть її на карті.) Великого розвитку набули автомобільні перевезення, частка яких у зовнішньоекономічних поставках зростає. Більшість вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні перевозять швидкісними автострадами, які перетинають країну та сполучають її з мережею автобанів ЄС. Міжнародне авіаційне сполучення переважно здійснюють через столичний аеропорт ім. Федерика Шопена, який є базовим Польських авіаліній «ЛОТ».

Гордість країни

Соляна копальня у м. Величка — пам’ятка Світової спадщини ЮНЕСКО. Це унікальний об’єкт гірничодобувної промисловості світу, який функціонував з XIII по XX ст. Загальна довжина його підземних коридорів становить 200 км. Тут розташоване єдине у світі підземне поштове відділення.

Мал. 45. Експозиція в соляній копальні в м. Величка (Польща)

Підготуйте презентацію про цей особливий об’єкт (мал. 45).

ПРОМИСЛОВІ ВИРОБНИЦТВА, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІЖНАРОДНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КРАЇНИ. Найрозвиненішим є машинобудування. В автомобілебудуванні панівні положення займають іноземні компанії: «ФІАТ-Крайслер Аутомобілс», «Пежо — Сітроєн Груп», «Тойота», «Фольксваген», «МАН» та ін. Вироби електротехнічної й електронної промисловості у межах внутрішньо-фірмових поставок переважно вивозять до інших країн. Польща — найбільший виробник легкових автомобілів серед усіх східних країн-членів ЄС (мал. 46).

Мал. 46. Провідні центри автомобілебудування Польщі, створені іноземними компаніями

Харчова промисловість працює на місцевій аграрній сировині. Переважно на іноземні ринки постачають продукцію тваринництва. Більшість підприємств харчової промисловості Польщі є малими і середніми та рівномірно поширені по території країни.

Важливим також є виробництво хімічної і нафтохімічної промисловості. У товарній продукції переважають великі підприємства. Лідером є найбільша промислова (за вартістю) компанія країни — Польський Концерн Нафтовий «Орлен», виробничі потужності якого розташовані не лише у Польщі, а й у Литві і Чехії. Також великим є виробництво мінеральних добрив. Найбільше їх випускає компанія «Група Азоти». Другою серед компаній ЄС з виробництва соди є польська «Чієш», підприємства якої також діють у Німеччині і Румунії. Найбільші центри: Плоцьк (Мазовецьке воєводство), Гданськ, Мятви і Яніково (усі у Куявсько-Поморському воєводстві), Пулави (Люблинське воєводство), Єдліче (Підкарпатське воєводство), Хожув (Сілезьке воєводство), Тарнув і Тшебіня (Малопольське воєводство). (Покажіть їх на карті.)

Унікальний досвід

У м. Вроцлав у 2016 р. відкрито новий автоскладальний завод зі збору автомобілів марки «Ягуар». Створено — 5000 нових робочих місць.

Значним у Польщі є орієнтоване на експорт виробництво одягу і взуття. Більшість підприємств, серед яких переважають малі й середні, працює за давальницькими схемами з великими європейськими торговельними мережами. Виробничі потужності розміщені доволі рівномірно по території країни. (Поясніть чому.)

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ. Польща є одним з найбільших виробників товарної сільськогосподарської продукції в ЄС. Домінують дрібні господарства середньою площею майже 12 га. (Поясніть чому.) Значну частину сільськогосподарської продукції експортують, переважно у переробленому вигляді: ковбасні вироби, сири, соки. Власною продукцією країна забезпечена лише на 75 %. Імпортують пшеницю, фуражне зерно, соняшникову олію. Широко залучають іноземну некваліфіковану робочу силу. (Поясніть чому.)

У рослинництві переважають посіви пшениці, жита, картоплі, цукрового буряку. Більше 70 % посівної площі країни займають зернові культури. Польща є третім у світі виробником жита. Також вирощують у значних обсягах льон і хміль.

У тваринництві домінує стійлове утримання свиней у господарствах населення. У районах товарного вирощення пшениці поширено птахівництво. Переважає вирощення курей. На приморських низовинах добре розвинене молочне скотарство. У гірських районах розводять овець і кіз. У скотарстві переважає м’ясна спеціалізація.

Дізнайтеся більше

Польща — світовий лідер з експорту яблучних консервів.

Садівництво є важливим видом сільського господарства експортного спрямування. Домінує вирощення яблук. Їхній ареал поширення зумовлений відповідними агрокліматичними умовами. Також важливе значення в експорті має виробництво полуниці.

Виділяють кілька спеціалізованих аграрних регіонів Польщі. У західних і північних воєводствах переважають посіви жита, цукрового буряку та пасовища великої рогатої худоби. Історично тут поширені найбільші за площею і рівнем механізації сільськогосподарські підприємства країни. У центрі та на півдні (особливо у Верхній Сілезії) вирощують пшеницю, цукровий буряк, хміль, тютюн. Садівництво, особливо вирощення яблук, зосереджено переважно у Мазовії. Також воно доволі поширено у центрі Польщі. На сході великого розвитку набуло ягідництво. У Татрах вирощують на полонинах овець і кіз.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА. Польська економіка має виразні диспропорції у територіальному розміщенні виробництва і послуг. Переважно розвиваються міські агломерації Варшави і Гданська, а також промислові райони Верхньої Сілезії. Вони сполучені між собою мережею транспортних комунікацій. Більшість нових промислових підприємств за останні 25 років створено у західних воєводствах. Найвідсталішими є східні воєводства.

ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. У структурі експорту товарів Польщі переважають поставки за кордон напівфабрикатів її переробної промисловості. Лідером є машинобудування, де виділяється виробництво складових автомобілів. Суттєвими є поставки різноманітних хімічних продуктів (у т. ч. нафтохімічної промисловості). Важливе місце в експорті товарів займають харчові продукти, одяг, взуття. В імпорті товарів переважають складові автомобілів, сира нафта, а також компоненти складних електричних і електронних виробів. Також суттєвими є закупівлі хімічної продукції, харчових продуктів та прокату чорних металів.

В експорті послуг переважають транспортні послуги, у зв’язку з транзитним положенням Польщі між країнами ЄС і Євразійського економічного співтовариства. Також важливе місце займають послуги з туризму і тимчасового проживання. В імпорті більшість становлять фінансові й інжинірингові послуги. Суттєве значення також має постачання по трансконтинентальних нафтопроводах сирої нафти через Польщу.

Більшість прямих іноземних інвестицій вкладено у промисловість та фінансово-кредитну сферу Польщі. Переважно це ТНК з Німеччини, Франції, Нідерландів. (Поясніть чому.)

МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З ПОЛЬЩЕЮ. Усі польські воєводства мають партнерські угоди з областями України. Добрі зв’язки і між містами обох держав. Велике значення має реалізація Програми транскордонного співробітництва «Польща — Білорусь — Україна» на 2014—2020 рр. (Поясніть чому.)

У Польщі активна українська імміграція. Польські громадяни українського походження переважно живуть у північних воєводствах і становлять чисельну національну меншину. Значна частина українців, які мешкають у цій країні, є заробітчанами. Діють громадські організації українців Польщі. У Львові діє Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».

Активна співпраця у культурно-мистецькій сфері. Зокрема, в Україні діє Польський інститут культури. За його підтримки організовують і проводять різноманітні мистецькі заходи. У Польщі відбувається чимало фестивалів української культури: у Сопоті, Познані, Ждині, Битові.

Останніми роками помітно зросла кількість українців, які здобувають вищу освіту у Польщі. У цій країні навчається майже 15 тис. громадян України — більше, ніж в інших країнах. Налагоджено постійні контакти між науковцями двох країн.

Польща є четвертою країною світу за вартістю обсягу зовнішньої торгівлі з Україною. Наша держава переважно постачає металеві напівфабрикати, компоненти електротехніки, залізну руду і необроблену деревину, а отримує з Польщі нафтопродукти, хімічні вироби, продукцію машинобудування. Україна надає послуги в сфері переробки польських товарів, їхнього транспортування, ділові послуги, а Польща — транспорті, ділові, фінансові послуги. За останні роки зросла частка виїзного туризму з України до Польщі.

Польща є важливим інвестором в економіку України. Переважно вкладає кошти в сферу фінансів і промисловість. В Україні діють польські банки «Кредобанк» й «Ідея-банк». Суттєвими є вітчизняні інвестиції у польську економіку — понад 1 млрд дол. США. Найбільшими українськими інвестиційними проектами є придбання металургійного комбінату «Гута Ченстохова» і суднобудівельного заводу «Сточнє Гданське».

В Україні діють польські національні товариства, які плекають рідну мову і культуру. Держава утримує середні навчальні заклади з польською мовою навчання та спрямовує кошти на підтримання у належному стані музеїв видатним польським діячам в Україні та пам’яток архітектури, що мають важливе значення у польській культурі. (Назвіть їх.)

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Польща розташована на сході ЄС. У країні переважно розвиваються експортно-орієнтовані види економічної діяльності. Провідним економічним центром є Варшава.

• Економічний каркас Польщі утворює вісь Гданськ — Варшава — Катовіце — Краків/Вроцлав. Характерна виразна диспропорція Захід — Схід.

• У системі розселення і просторової організації економіки Польщі відділяють агломерації Варшави і Гданська та Верхню Сілезію.

• Активні різноманітні контакти з Україною. В економічних зв’язках між обома країнами домінують малі і середні компанії.

• Основу зовнішньої торгівлі Польщі становлять внутрішньофірмові зв’язки з компаніями з інших країн-членів ЄС. В її експорті домінують промислові товари, а в імпорті — сировина і напівфабрикати.

• Основою промислового виробництва є машинобудування, харчова, хімічна та нафтохімічна, легка промисловість, а сільського господарства — рослинництво і садівництво. Більшість населення зайнята у сфері послуг

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Поясніть причини існування у Польщі виразної диспропорції у розвитку Захід — Схід.

2. Розкрийте особливості спеціалізації рослинництва Польщі.

3. Поясніть, чому більшість підприємств автомобілебудування Польщі належать іноземним компаніям.

4. Поміркуйте, чому у прямих іноземних інвестиціях Польщі до України переважають капіталовкладення у банківську сферу.

5. Чому українські інвестиції у польську економіку спрямовані в її промисловість?

Працюю з картою

За допомогою карт шкільного атласу нанесіть на контурну карту найбільші діючі нафтопереробні заводи Польщі та поясніть вплив на їхнє розміщення магістральних трансконтинентальних нафтопроводів.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою інтернет-джерел встановіть, у яких закладах вищої освіти навчається більшість українців у Польщі. Поясніть, чому вони обрали саме їх для продовження свого навчання.

Генерую ідеї

Проаналізуйте уривок зі статті Е. Рудінеско «Злиденні». Чому, на вашу думку, компанія «Вірпулл» перенесла свій завод із Франції до Польщі, а не в Україну? Як на це рішення впливає транснаціональний характер бізнесу?

«Гнів робітників має віднині власну назву — «Вірпулл», штаб-квартира цієї величезної корпорації, якою керує бізнесмен, що мешкає у Мічигані, та який провів делокалізацію підприємства у Польщу, де експлуатуватимуть українців, які куди бідніші за французьких робітників.»

17.11.2020 р. Тема: Італія. Місце країни у світі та регіоні. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Італією.

1.Опрацюйте презентацію, запишіть у зошити візитну картку країни.

2. На контурну карту нанесіть найбільші міста Італії.

      3. Перегляньте відео "Цікаві факти про Італію"!

23.09.2020 р. Тема: Особливості господарства країн Європи. Первинний сектор економіки.

Пригадайте

• склад первинного сектору економіки

• групи сільськогосподарських культур, тварин; види корисних копалин.

_ Опрацюйте презентацію, заповніть таблиці, які подані в презентації.

1. Особливості економічного розвитку країн Європи.

Мал. 1. Швейцарське обладнання для виробництва упаковки з картону, гофрокартону і гнучких матеріалів.

У секторальній структурі економіки високорозвинених країн Європи характерним є явне переважання третинного сектору. Значення сільського господарства зберігається з точки зору забезпечення харчової промисловості сировиною, а населення — основними продуктами харчування. Водночас його частка у ВВП здебільшого менше 5 %, а в таких країнах, як Бельгія та Швейцарія, — менше 1 %. Для промисловості цих країн характерне:

• різке переважання обробних виробництв;

• розвиток виробництв, що спираються на висококваліфіковані трудові ресурси;

• високий рівень технічної оснащеності;

• висока якість продукції.

У вторинному секторі економіки цих країн відбулося різке скорочення частки добувної промисловості, зросло значення електроенергетики, машинобудування та хімічної промисловості. Особливо швидко розвиваються новітні виробництва в авіакосмічному машинобудуванні, електроніці, електротехніці, тонкій хімії та хімії органічного синтезу. Проте багато традиційних виробництв перебувають у застої, наприклад чорна металургія, легка промисловість, суднобудування.

Серед окремих країн найбільш широкий комплекс різних виробництв мають Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія. Динамікою розвитку і потужністю в першу чергу відрізняється економіка Німеччини. З інших країн виділяються Іспанія, Нідерланди, Швейцарія (мал. 1), Бельгія та Швеція. На відміну від чотирьох головних країн, їхня економіка здебільшого спеціалізується на окремих виробництвах, які завоювали своє місце не тільки на європейському, але й на світовому ринку.

Позиції країн перехідної економіки у світовому господарстві більш слабкі. У частині з них зберігається значення традиційних виробництв. Так, в окремих країнах Південної і Східної Європи сільське господарство виробляє від 10 до 20% ВВП, а економіка та рівень життя населення Росії значною мірою залежать від добувної промисловості.

Більшість країн цього типу вдало подолали шлях від командно-адміністративної (планової) економіки до ринкової, у них відбулися зміни у структурі господарства. Це проявилося в зростанні частки третинного сектору у ВВП, зменшенні значення інших секторів.

Значна частина країн із перехідною економікою все ще відстає від своїх сусідів за рівнем розвитку, продуктивності праці, технологічним рівнем, якістю і конкурентоспроможністю продукції.

Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їхня концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку», що охоплює територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, значну частину Німеччини й Великої Британії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швейцарію. Саме тут сформувалися найбільші промислові регіони Європи — Рур (Німеччина), Іль-де Франс (Франція), Великий Лондон (Велика Британія).

Для економіки Європи велике значення мають ТНК. Вони визначають напрямок економічного розвитку, є важливим важелем економічного впливу високорозвинених країн регіону за кордоном. У 100 найбільших корпораціях Європи та їхніх філіях працюють 7,5 млн осіб.

За прогнозами, темпи розвитку економіки в регіоні будуть нижчими за середньосвітові, а також нижчими, ніж у США та Китаї.

2. Сільське та лісове господарство.

За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн регіону забезпечують свої потреби. Частина країн у значних обсягах експортують зернові культури. Серед інших культур велике значення мають картопля, ріпак, овочі (томати, баклажани, перець, цибуля, огірки тощо) та фрукти, а на півдні — цитрусові та маслини. Усі країни вирощують різноманітні овочі. Регіон відомий як найбільший виробник молока та експортер молочних продуктів, він забезпечує себе буряковим цукром, більшістю видів м’яса та м’ясопродуктів.

Деякі культури й види продукції тваринництва навіть стали символічними: картопля — у Білорусі, свинина — у Німеччині, сир — у Франції, капуста та яблука — у Польщі, маслини — у Греції, апельсини — в Іспанії, перець (паприка) — в Угорщині.

Найбільш високого рівня сільське господарство досягло у високорозвинених країнах Європи. Середній розмір господарств становить 40—50 га, фермерам надається допомога. Так, у Великій Британії частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства складає понад 25% і є однією з найбільших у світі.

У ЄС діє Єдина сільськогосподарська політика. Це система допомоги сільськогосподарським виробникам із метою гарантування продовольчої безпеки, високого рівня життя фермерів та виробництва якісної продукції за справедливими цінами.

У переважній частині високорозвинених країн більшу вартість сільськогосподарської продукції дає тваринництво. Його продукція, у тому числі перероблена, має значний попит. Велику увагу приділяють не тільки продуктивності тварин, а в рослинництві врожайності рослин, але і якості продукції.

У країнах Східної Європи з найбільш розвиненим сільським господарством (наприклад у Чехії, Словаччині, Польщі) тваринництво переважає над рослинництвом. У більшості інших країн більше продукції дає рослинництво. їх сільське господарство менш продуктивне, а рівень механізації, хімізації та агротехніки нижчий.

Розвитку тваринництва в регіоні сприяють природні умови, завдяки яким можливий тривалий період випасу, в окремих країнах — із кінця березня до початку грудня. Вологий і м’який клімат на більшій частині території сприяє вирощуванню кормових трав. Луки й пасовища — головна база тваринництва — займають значну частину сільськогосподарських угідь. За спеціалізацією тваринництва можна виділити райони, де поширені:

• молочне скотарство (скандинавські країни, Фінляндія, країни Балтії, Велика Британія, Ірландія, гірські райони Швейцарії, Німеччини, Австрії);

• молочне та м’ясо-молочне скотарство (більшість країн Західної Європи);

• свинарство (Німеччина, Данія, Велика Британія, Нідерланди, Польща, Україна, Росія); беконний напрямок характерний для Західної Європи, Угорщини, Чехії, країн Балтії, м’ясо-сальний і сальний — для України, Польщі, Словаччини, Росії, Білорусі;

• птахівництво (Франція, Нідерланди, Бельгія, Данія);

• вівчарство (Велика Британія, Ірландія, окремі гірські райони Іспанії, Швейцарії, Німеччини, Австрії).

Тільки для Південної Європи характерне значне переважання рослинництва. Хоча найбільше вирощують зернові культури, але міжнародна спеціалізація визначається насамперед виробництвом фруктів, цитрусових, винограду, маслин, мигдалю, горіхів, ефіроолійних культур.

У Західній Європі переважає виробництво зернових культур, велике значення мають технічні та кормові культури. Значення останніх зростає в Північній Європі.

Країни Східної Європи, у першу чергу Росія та Україна, спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. Переважає пшениця, на півночі також культивують жито, на півдні — кукурудзу. У ряді країн, у тому числі в Україні, велике значення мають технічні культури, зокрема соняшник, ріпак, соя, цукровий буряк.

Мал. 2. Газодобувна платформа Тролль (Норвегія) — найвища морська платформа у світі.

Мал. 3. Шведські гірники в підземному тунелі родовища залізної руди на глибині в сотні метрів.

У Північній Європі традиційно розвинене рибальство, особливо велике значення воно має в господарстві Ісландії та Норвегії. У кожній із цих країн виловлюють до 2 млн т риби на рік.

Лісове господарство набуло найбільшого розвитку в скандинавських країнах, Фінляндії та на півночі Росії.

3. Добувна промисловість.

У значних обсягах вугілля видобувають у Німеччині, Польщі, Росії, Чехії, Україні, Іспанії. Польща видобуває кам’яне вугілля, родовища якого зосереджені на півдні країни — у Верхній Силезїї. Частина цього басейну припадає і на територію сусідньої Чехії. У Німеччині основні обсяги дає буре вугілля, яке видобувається відкритим способом. Значно скоротила видобуток кам’яного вугілля Велика Британія. Проте ця країна розробляє родовища нафти і природного газу, які були відкриті на шельфі Північного моря. Великій Британії належить майже 50% цієї території. Разом із нею в значних обсягах веде видобуток Норвегія (друге місце з видобутку природного газу та нафти в регіоні після Росії, відповідно сьоме і 14-те — у світі) (мал. 2), у невеликих — Данія, Нідерланди та Німеччина.

Європейська Росія представлена родовищами, які розробляються в Нижньому Поволжі та на Уралі, на Північному Кавказі, у районі Тимано-Печори (тут здійснюється видобуток так званої важкої нафти). У перспективі передбачається видобуток нафти і природного газу на шельфі Баренцового моря.

Серед інших країн за видобутком природного газу виділяються Нідерланди (крім шельфу Північного моря, родовище Гронінген, що розташоване на його узбережжі) та Україна, урану — Росія, Україна, Франція, горючих сланців — Естонія.

Із рудних корисних копалин найбільше значення мають залізні руди, видобуток яких у великих обсягах ведеться в Україні, Росії, Швеції, Франції. У Швеції видобуток відбувається переважно за допомогою підземних розробок, що ведуться в гірських районах (мал. 3). Серед кольорових металів виділяються мідь (Польща, Болгарія), боксити (Греція, Франція, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Угорщина), свинцево-цинкові руди (Німеччина, Ірландія, Польща, Сербія, Болгарія, Італія). Значні запаси руд кольорових металів розташовані в Росії, але здебільшого в її азіатській частині.

Із нерудних корисних копалин слід назвати видобуток калійної солі (Білорусь, Росія, Німеччина, Україна), сірки (Польща, Україна), апатитів (Росія).

Загалом більшість країн Європи залежать від імпорту мінеральної сировини, у тому числі з інших регіонів світу.

Головне

• У секторальній структурі економіки високорозвинених країн Європи явно переважає третинний сектор. В економіці частини країн із перехідною економікою зберігається значення традиційних виробництв.

• Промислові підприємства розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільша їх концентрація спостерігається в так званій «центральній осі розвитку».

• За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн регіону забезпечують свої потреби та навіть продають надлишки на світовому ринку.

• Із корисних копалин найбільше значення в регіоні має видобуток вугілля, нафти, природного газу, залізної руди.

• Більшість країн Європи залежать від імпорту мінеральної сировини з інших регіонів світу.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть характерні риси промисловості високорозвинених країн регіону. 2. Якими є особливості економіки країн із перехідною економікою? 3. Якими є особливості сільського господарства окремих частин регіону? Чим вони пояснюються? 4. Охарактеризуйте добувну промисловість регіону.

Практичне завдання

Позначте на контурній карті розміщення на території регіону «центральної осі розвитку».

Набуваємо практичних навичок

З'ясуйте умови праці та розмір заробітної плати в сільському господарстві окремих країн Європи, які приймають сезонних робітників. Що необхідно для працевлаштування? Чому важливим є саме легальне працевлаштування?

16.09.2020 р. Тема: Населення Європи.

-Опрацювати презентацію до уроку і дати письмово відповіді на слайді №19-20!

15.09.2020 р. Тема: Природні умови та ресурси Європи.

! Дайте письмово відповіді на слайді №14-15!!

Урок №49. Контрольна робота за ІІ семестр

Домашнє завдання активне

Завдання необхідно виконати до  27 травня 23:00.

Код доступу 3721795 використайте цей код, відкривши посилання join.naurok.ua

Урок №48. Тема: Південна Африка.

Завдання:

!.Дайте на три за вашим вибором письмові відповіді, опрацювавши теоретичний матеріал до уроку:

1. Які основні чинники визначають місце ПАР у міжнародному поділі праці?

2. Дайте оцінку природно-ресурсного та працересурсного потенціалу ПАР.

3. Розкрийте провідне значення видобування мінеральних ресурсів в економіці ПАР.

4. Поясніть розміщення основних центрів переробної промисловості ПАР. 

5. Порівняйте особливості спеціалізації сільського господарства ПАР та Єгипту. 

6. Які особливості розвитку третинного сектору економіки ПАР?

7. Порівняйте структуру експорту товарів і послуг ПАР та Єгипту.

Офіційна назва – Південно-Африканська Республіка (Південна Африка, ПАР)

Склад території – 9 провінцій

Член міжнародних організацій – ООН, Співдружність Націй, G-20, Африканський Союз, БРІКС та ін.

Державні мови – 11 мов: англійська, африкаанс, венда, зулу, коса, південний ндебеле, сваті, північний сото, сесото, тсвана, тсонга

Релігія – немає абсолютної релігійної більшості

Столиця - Преторія

Площа країни - 1219,9  тис. км²

Кількість населення (на 2017 р.) - 55 млн. чол.

Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 273,7  млрд. $

ВВП на 1 особу - 4826 $ 

ІЛР (місце у світі, 2016) - 119

Форма правління - змішана республіка

Адміністративний устрій - унітарна держава

Місце країни за типізацією ООН - високорозвинута країна, переселенська країна

          Місце країни у світі та регіоні

  Південно-Африканська Республіка – країна з величезним економічним потенціалом, багатими трудовими й природними ресурсами, цікавою історією, різноманітним етнічним складом та найбільшою часткою білого, азійського та змішаного населення на континенті. За класифікацією ООН, Південна Африка є країною із середнім рівнем прибутків. У країні найбільша розвинута економіка в Африці. Це єдина африканська країна у «Великій двадцятці» (G-20). Водночас у ній зберігається високий рівень бідності та безробіття, передусім серед чорношкірого населення. За розміром ВВП ПАР перебуває в третьому десятку країн світу, а в межах Африки поступається лише Нігерії та Єгипту. За військовою потужністю ПАР поступається в регіоні Єгипту та Алжиру, але це перша та єдина в Африці держава, що мала ядерну зброю та добровільно відмовилася від неї.

      ПАР – одна з небагатьох африканських країн, де не було жодного державного перевороту. Однак прикрою сторінкою в історії ПАР став расовий конфлікт між темношкірою більшістю та білою меншістю. Своєї кульмінації він досяг після того, як у 1948 р. був установлений режим апартеїду – офіційної політики расової дискримінації та гноблення, що її впродовж більш ніж 40 років проводили правлячі кола ПАР проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. Метою цієї політики було створення «Південної Африки для білих». Зміна політичної системи відбулася після перших нерасових виборів на початку 90-х рр. ХХ ст. 

   Нинішню ПАР часто називають Райдужною країною. Назву вживають як метафору нового, різнокультурного та багатонаціонального суспільства, яке долає наслідки апартеїду. 

      Економіко-географічне положення

     ПАР – це приморська держава, що компактно розташована на крайньому півдні Африки. Межує з країнами, що розвиваються: на півночі з Намібією, Ботсваною та Зімбабве, на північному сході – із Есватіні та Мозамбіком. На території країни є анклав – країна Лесото. Північні сухопутні кордони проходять в основному малозаселеними напівпустельними територіями.

  Південну Африку називають «Країною двох океанів». Вона має протяжну берегову лінію, що забезпечує вихід на заході до Атлантичного океану, на сході – до Індійського. Це зумовлює наявність кількох великих морських портів, які гарантують країні вихід до всіх морських напрямків: Азії, Європи, Америки. 

       Історичний чинник

       У середині ХVІІ ст. територію сучасної ПАР почали колонізувати голландці, які заснували перше поселення на місці сучасного Кейптауна. Голландських поселенців називали бурами (з нід. – селяни). Пізніше до Південної Африки прибували нові колоністи: французькі гугеноти, переселенці з Німеччини. З початку ХІХ ст. з’являються англійці. Після зіткнень з ними бури почали просуватися вглиб материка. У ході двох англо-бурських війн наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. усі бурські колонії визнали суверенітет Великої Британії. У 1910 р. був створений Південно-Африканський Союз, який став домініоном Британської імперії й членом Співдружності Націй. У 1961 р. була проголошена незалежність Південно-Африканської Республіки, яка вийшла із Співдружності Націй у зв’язку з несприйняттям політики апартеїду іншими державами-членами цієї організації. Після демонтажу апартеїду у 1994 р. членство ПАР у Співдружності Націй було поновлено, а національна економіка країни стала привабливою щодо іноземних інвестиційних програм.

     Особливість історичного розвитку країни зумовлена співіснуванням у межах національної економіки ПАР високорозвинутої метрополії та відсталої колонії, що перешкоджає реалізації далекосяжних планів з інноваційного розвитку. Неготовність переважної більшості африканської частини південноафриканського суспільства до повноцінного входження в сучасні економіку, політику, соціальну сферу зумовлена   всім попереднім колоніально-расистським порядком. 

      Природно-ресурсний потенціал

 ПАР – країна з унікальними природними умовами та багатими природними ресурсами. У рельєфі переважають рівнини та давні гори. Країна займає південний край Південноафриканського плоскогір’я, крутий схил якого на сході називають Драконовими горами, обривається до вузької прибережної низовини. На південному узбережжі країни височать давні сильно зруйновані Капські гори.

   В ПАР сформувалися достатньо різноманітні кліматичні умови. Внутрішні райони країни лежать у межах тропічного континентального клімату. Це малозаселений простір, зайнятий спустеленою саванною. У цих містах зими холодні, хоча сніг випадає рідко. Східне узбережжя зволожене достатньо й рівномірно протягом року: клімат тропічний морський. Там активно ведеться інтенсивне землеробство, а на схилах Драконових гір, зайнятих лісами, існують гірськолижні курорти. На крайньому південному заході клімат субтропічний середземноморський: з дощовою зимою та жарким, посушливим літом. Далі на схід опади випадають більш рівномірно й формуються морські субтропіки. Цю місцевість називають «шляхом садів».

   ПАР – одна з найбагатших на мінеральні ресурси країн світу. В країні виявлено майже 60 їх видів. Велика частина родовищ унікальна за умовами й масштабами залягання ресурсів. На відносно невеликій території трапляється унікальний набір руд: залізні, нікелеві, мідні, уранові, олов’яні, сурм’яні. В надрах країни зосереджено понад 90 % світових запасів марганцевих руд, понад 80 % платини, близько 60 % золота та хромових руд, 50 % ванадію. З нерудних ресурсів відкрито 20 % світових покладів алмазів. З осадових порід є значні запаси кам’яного вугілля та фосфоритів. Водночас у країні майже немає родовищ нафти та природного газу.

   Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Густота річкової мережі вкрай нерівномірна. Найбільша річка країни Оранжева сильно міліє в нижній течії. На ній та її притоках споруджено низку великих гідротехнічних споруд. Річки східного узбережжя повноводні, але короткі й порожисті. У напівпустельних районах є кілька сезонних пересихаючих річок. За умов нестачі поверхневих вод особливого значення набули підземні. На західному узбережжі діють установки з опріснення морської води, відбувається очищення води для повторного використання на промислових підприємствах.

  Південна Африка має достатні земельні ресурси. 15 % площ придатні для сільського господарства. Посушливий клімат вимагає штучного зрошення. Більш ніж половину території країни від західного узбережжя до підніжжя Драконових гір займають родючі каштанові та червоно-бурі ґрунти. Найбільш родючими є чорні залізисті ґрунти сухих саван, що їх фермери називають «чорним торфом». На східному субтропічному узбережжі сформувалися родючі червоно- та жовтоземи. Усі ґрунти ПАР потребують боротьби з вітровою ерозією, внесення добрив.

    Унікальні природно-рекреаційні ресурси  – справжній скарб країни. Туристів приваблюють мальовничі краєвиди тропічних лісів, незаймані ландшафти саван, чарівні узбережжя з дивними пляжами двох океанів, річкові долини з високими водоспадами. А головне – все це збереглося практично у первозданному вигляді. 

      Працересурсний потенціал

    Населення країни перебуває на стадії демографічного переходу від ІІ до І типу відтворення населення. Народжуваність серед білого населення почала зменшуватися ще в 50 – 60-х рр. ХХ ст., а серед африканців – у 70 – 80-х рр. Нині показник народжуваності є одним з найнижчих в Африці  – 20,5 осіб/тис. Завдяки поліпшенню якості медичного обслуговування рівень смертності тривалий час знижувався (нині – 9,6 осіб/тис.). Але нині епідемія СНІДу вразила ПАР чи не сильніше, ніж будь-яку іншу країну світу (гірше було лише в сусідніх Свазіленді, Ботсвані та Лесото). Кількість заражених досягала 18 % дорослого населення, а після вжитих серйозних медичних заходів стабілізувався на позначці 10 %. Через високу зараженість ВІЛ, а також скорочення чисельності білих протягом останніх двох десятиліть кількість населення в країні майже не змінюється.  

Природний приріст суттєво знизився й становить 10,9 осіб/тис. Причому зростання населення постійно сповільнюється. На одну жінку припадає 2,5 дитини, що трохи вище від рівня простого відтворення. Середня тривалість життя має тенденцію до зростання, але поки що є низькою: 62,3 року (2016 р.). 20 років тому цей показник становив усього 43 роки.

    Нині в ПАР гостро постала проблема нелегальної міграції. Після скасування апартеїду й значного ослаблення контролю на зовнішніх кордонах у країну хлинув потік нелегалів із Зімбабве, Анголи, Мозамбіку та інших країн Африки. Масовий приплив іноземців викликає невдоволення громадян ПАР. Претензії до мігрантів полягають головним чином у тому, що вони займають робочі місця, погоджуючись працювати за нижчу зарплату, а також скоюють злочини.

Етнорасовий, культурний та мовний склад населення ПАР є результатом тривалої історії формування. За найбільшу кількість державних мов (11) ПАР занесено до Книги рекордів Гіннесса. Проте більшість громадян країни знає англійську. Офіційно населення поділяють на 4 групи: темношкірі африканці, білі, мулати (кольорові) та азіати.     

   Частка білого населення за останні 30 років скоротилася у 2,5 раза. Воно складається з нащадків іммігрантів-колоністів. Це африканери (бури), які говорять діалектом данської мови африкаанс, та англоафриканці, мовою спілкування яких є англійська. Біле населення найбільш компактно проживає у великих містах західних та південних провінцій країни, а також у столиці та на її околицях. Після ліквідації апартеїду почалася дискримінація білого населення. Часто воно стає жертвою фізичного і культурного геноциду. Багато хто виїжджає до Австралії, Нової Зеландії або Великої Британії.

       Рівень соціального розшарування в ПАР – один з найвищих у світі. Близько 15 % жителів належать до багатіїв, величезні маєтки з плантаціями та розкішними віллами яких розкинулися на океанських узбережжях. При цьому половина населення (переважно чорношкірого) живе в повній убогості. Частина з них отримує соціальні гранти від держави.

    Релігійний склад населення досить строкатий. У країні немає абсолютної релігійної більшості. Там проживають представники різних християнських церков. Є незначна кількість мусульман. Кожний шостий громадянин ПАР себе вважає атеїстом.

    Національна економіка ПАР достатньо забезпечена трудовими ресурсами. Витрати на оплату праці в країні значно нижчі, ніж в інших високорозвинутих країнах світу. Це привертає увагу іноземних інвесторів. Країна має велику працересурсну базу, що складається з робітників різних рівнів кваліфікації: кваліфікованих, малокваліфікованих та некваліфікованих. У країні діє законодавство щодо сприяння навчанню та підвищенню професійного рівня працівників. Розвиток наукового потенціалу стає вирішальним чинником економічного зростання країни.

    У країні залишається високим рівень безробіття – від 27 до 40 % економічно активного населення, яке живе на менш ніж $2 США на добу. Це пов’язано з тим, що за рівнем освіти, соціальної відповідальності та продуктивності праці більшість корінних чорношкірих африканців нині об’єктивно не здатна відповідати стандартам розвинутого постіндустріального суспільства. 

      Система розселення

   ПАР має середній рівень густоти населення, що становить 45,8 осіб/км². Переважно через природні причини цей показник сильно коливається. Найбільш густо заселено вологі східні території, узбережжя океанів, гірничопромислові райони. Майже не заселеними є північні та центральні пустельні райони.

   Рівень урбанізації в ПАР високий – 64,3 %. Найчисленнішими є малі міста з населенням від 2 до 10 тис. осіб. У країні існує близько 50 великих міст, є 2 міста-мільйонери: Йоганнесбург (4,4 млн осіб) і Кейптаун (3,4 млн осіб). Їх визнано світовими містами. У адміністративній столиці країни Преторії проживає 741,6 тис. осіб. Навколо міст сформувалися міські агломерації. Найбільша з них – Йоганнесбург – Екурхулені (8,9 млн осіб). 

      Особливості структури економіки

    До кінця XIX в. Південна Африка була переважно аграрною країною. Основним заняттям її населення було натуральне та напівнатуральне сільське господарства. У XIX ст. виявлення в країні унікальних родовищ алмазів і золота спричинило промислову революцію. Саме з «алмазної» та «золотої лихоманки» почався бурхливий розвиток економіки ПАР. Володіючи найбагатшими на Африканському континенті запасами кам’яного вугілля, залізних та марганцевих руд, ПАР створила потужну чорну металургію, а після Другої світової війни – інші виробництва обробної промисловості: машинобудування, хімічні, текстильні виробництва.

    ПАР – країна з індустріальним типом економіки, в якій іноземний капітал посідає сильні позиції. В ПАР відбулася приватизація державних підприємств, що її влада назвала «реструктуризацією державного майна». Уряд тісно пов’язує макро- і мікроекономічні аспекти економіки шляхом вивчення коливань курсів національної і світових валют. Це створює сприятливі умови для експорту продукції у високорозвинуті країни. 

      Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

    Видобування мінеральних ресурсів. Південна Африка – одна з небагатьох держав з унікальною подвійною системою прав власності (державної та приватної) на корисні копалини. Хоча в останні роки значимість видобування мінеральних ресурсів значно знизилася, продукція гірничодобувної промисловості становить близько 7 % ВВП і близько 2/3 загальної суми експортних надходжень ПАР. Більшу частину мінеральних ресурсів видобувають на сході та півночі країни. Координацію видобутку мінеральної сировини здійснює Гірнича палата.

  Нині видобування кам’яного вугілля за внеском у національну економіку перевершило традиційну для ПАР золотодобувну промисловість. За його видобутком країна посідає 7-ме місце в світі та 1-ше – в Африці. Великі запаси та зручні умови залягання зумовлюють низьку собівартість видобутку та переробки вугілля. Це є причиною того, що вартість електроенергії в ПАР, основою якої є теплові електростанції, є однією з найнижчих у світі. Для експорту вугілля побудований спеціальний портовий термінал Річардс-Бей на східному узбережжі. У структурі гірничодобувної промисловості домінує видобуток рудної сировини, на яку припадає майже ¾ від вартості всіх корисних копалин, що їх розробляють у країні.

    З початку 70-х рр. ХХ ст. поступово скорочуються обсяги видобутку золота, що пояснюється виснаженням родовищ і коливанням цін на ринку металів. Нині ПАР посідає 5-те місце в світі за його видобутком. «Золотим містом» називають Йоганнесбург, в районі якого розташовані золотодобувні копальні.

    У вартісному вираженні головний експортний продукт ПАР – платина. За її видобутком країна на 1-му місці в світі. Країна дає до 85 % світового видобутку платини. Окрім власне платини Південна Африка видобуває й експортує метали платинової групи: паладій (30 % світового видобутку), родій, іридій, осмій, рутеній.

      Видобування алмазів  – найстаріше видобувне виробництво ПАР. Тривалий час країна була лідером у світі як у кількісному, так і вартісному вираженні щодо видобутку цієї сировини. Нині країна посідає 5-те місце в світі за видобутком алмазів (після Росії, Австралії, ДРК та Ботсвани). Але за їх вартістю країні немає рівних, оскільки видобуваються великі камені для ювелірного виробництва. В ПАР сконцентровано 2/3 світового виробництва діамантів. Всесвітньо відомою є південноафриканська компанія De Beers, яка контролює близько 40 % світового ринку алмазів.

     За видобутком і переробкою уранових руд ПАР посідає 8-ме місце в світі та 3-тє в Африці (після Нігеру та Намібії). Майже весь уран вилучають як побічний продукт для переробки золотоносних руд.

    Видобуток залізних руд у ПАР склався після Першої світової війни та активно зростав протягом усього ХХ – початку ХХІ ст. Нині країна на 5-му місці в світі за видобутком цієї сировини.

    ПАР посідає провідні позиції у світі за видобутком марганцю, хромітів, ванадію, титану, цирконію, сурми. Розробляються родовища нікелю, міді, свинцю. 

Переробна промисловість

    Переробна промисловість ПАР має багатопрофільну виробничу структуру. В ній важливе місце посідає металургія. Уряд приділяє багато уваги розвитку чорної металургії. Хоча обсяги її продукції дещо скоротилися, ПАР за виробництвом сталі у 2016 р. посіла 1-ше місце в Африці та 23-тє в світі. Кольорова металургія представлена підприємствами з виробництва майже всіх відомих кольорових металів. ПАР перша в світі за виробництвом  ферохромових сплавів.

     Машинобудування країни досить різноманітне. Воно представлене передусім виробництвом морських і річкових суден, локомотивів, залізничних вагонів, літаків, верстатів. Країна є великим складальником автомобілів, у т. ч. близько 30 світових брендів, таких як Mercedes-Benz, BMW, Toyota, Nissan, Ford, Volkswagen та ін. З конвеєрів заводів, що належать провідним автомобільним корпораціям світу, сходять легкові та вантажні автомобілі, автобуси. Власні ж бренди – майже усі ручного складання, їх створено лише в кількох екземплярах. У місцях видобування мінеральних ресурсів складають гірничошахтне обладнання. У великих містах з кваліфікованими трудовими ресурсами розвинуто приладобудування та електроніка. ПАР розширює виробництво аудіо- та відеотехніки, оргтехніки, лазерної техніки, теле- та радіокомунікаційного обладнання, напівпровідникових приладів, персональних комп’ютерів, електронної апаратури. В країні розвинуто виробництво стрілецької зброї та бронетехніки. Найбільшими центрами машинобудування є такі міста, як Порт- Елізабет, Кейптаун, Іст-Лондон, Дурбан, Йоганнесбург, Преторія.

   Хімічне виробництво є одним з провідних у переробній промисловості ПАР. Воно працює на місцевій сировині та виробляє продукцію переважно на експорт. Країна вирізняється виробництвом мінеральних добрив (Йоганнесбург, Преторія), вибухових речовин для видобування корисних копалин (Моддерфонтейн, Сомерсет-Вест, Сасолбург), нафтохімією (Дурбан, Кейптаун), вуглехімією (Сасолбург). ПАР  – одна з небагатьох країн, в яких існують технології для виробництва рідкого палива з вугілля. Заводи синтетичного палива забезпечує вугіллям компанія Sasol. Частина синтетичного бензину експортується. Південна Африка – найбільший на континенті виробник фармацевтичної продукції. На цьому ринку діють великі міжнародні корпорації (Bayer, Hoechst).

   Центрами текстильної промисловості стали великі міста, що забезпечені трудовими ресурсами (Іст-Лондон, Порт-Елізабет, Кейптаун, Йоганнесбург, Преторія, Дурбан). Вона представлена виробництвом бавовняних, вовняних, синтетичних та змішаних тканин, а також ковдр, килимів, трикотажу. ПАР відома на світовому ринку як постачальник шкіри.

  Експортне значення набуло виробництво харчових продуктів: цукру з тростини, мороженої риби, заморожених і консервованих овочів і фруктів. 

       Сільське господарство

    Незважаючи на недостатньо сприятливі природні умови, аграрний сектор Південної Африки не лише повністю забезпечує власне населення сільськогосподарськими продуктами, а й у змозі експортувати сільськогосподарські товари на постійній основі. Успіхи аграрного сектору не в останню чергу пояснюються тим, що великі фермерські господарства залишилися у володінні сімей африканерів, зайнятих землеробством протягом багатьох поколінь (на відміну від сусідньої Зімбабве, де білі землю втратили, що спричиноло голодування населення). У період апартеїду темношкіра більшість населення ПАР займала всього 13 % земель, що призводило до виснаження ґрунтів та голодування. У цих колишніх резерватах в умовах ризикованого землеробства через відсутність штучного зрошення склалося сільськогосподарське виробництво, зорієнтоване на місцеве споживання. Основними культурами були кукурудза та маніок.

    Нині за світовими стандартами продуктивність землеробства ПАР невисока. Частково це пояснюється примітивними методами обробітку земель. Іншими чинниками є ерозія ґрунтів і недостатня кількість опадів. Лише 10 % земель вирізняються високою родючістю, однак навіть вони зазнають раптових повеней та змивання родючого шару.

  У ПАР вирощують практично всі відомі сільськогосподарські культури субтропічного та тропічного поясів. Найбільша частка в загальній вартості сільськогосподарської продукції припадає на кукурудзу – основу раціону темношкірого населення. Важливе місце належить пшениці, що її вирощують переважно на західному узбережжі. Також вирощують сорго, овес, жито, ячмінь. Великі території зайнято під плантаціями цукрової тростини. В країні збирають різноманітні фрукти: ананаси, яблука, груші, персики, абрикоси, сливи, виноград, гуава, цитрусові та ін. До найважливіших статей експорту ПАР належать кукурудза, сорго, пшениця, фрукти, овочі, цукор із тростини.

   Важливим для країни є розвиток тваринництва. Переважно екстенсивними виробництвами залишаються розведення великої рогатої худоби та вівчарство. Більш інтенсивного характеру й поширення на фермах поблизу великих міст набули птахівництво та розведення свиней. Внутрішнє споживання м’яса забезпечує розведення овець, бурських кіз, свиней, корів, свійської птиці. На світовий ринок постачають шкурки каракульських овець та вовни ангорських кіз (до 50 % світового виробництва мохеру припадає на ПАР). В останні роки почали розводити страусів; зростає експорт шкіри, м’яса та пір’я цієї птиці. 

       Рибальство

   За виловом риби ПАР посідає провідне місце в Африці. Основні об’єкти морського рибного промислу – сардини, оселедець, хек, анчоус, морський окунь, скумбрія, тріска, капський лосось, макрель, тунець. Прибутковим є промисел акул, чиї плавці користуються попитом у країнах Південно-Східної Азії. Об’єктом полювання є капський тюлень. З безхребетних видобувають креветок, омарів, лангуст, устриць, восьминогів. Близько 40 % уловів припадає на прісноводну рибу, що її добувають у річках (зокрема Лімпопо), а також розводять у штучних водоймах. 

         Особливості розвитку третинного сектору економіки

    В економіці країни значну роль виконує третинний сектор економіки, що представлений багатьма видами послуг.

     Велике значення має розвиток науки. Південноафриканська наука відома своїми досягненнями в різноманітних сферах, зокрема перші пересадки серця, виробництво рідкого палива з вугілля та навіть створення власних атомних бомб. За рівнем розвитку науки ПАР не має собі рівних в Африці, більш того, за деякими якісними параметрами вона перевершує нові індустріальні країни. Розміри витрат на наукові дослідження в Південній Африці порівнянні з витратами інших високорозвинутих країн – близько 2 % ВВП.

    В освіту південноафриканська держава вкладає багато грошей: близько 6 % ВВП. Загальна середня освіта є обов’язковою. Школу відвідують до 90 % дітей. Грамотність по країні досягає 88 %. Розв’язування проблем освіти, якість якої, особливо в сільській місцевості, не така як треба, пов’язується з реалізацією формули «трьох Т»: Teachers (вчителі), Textbooks (підручники), Time (час).

     Система вищої освіти та підготовки висококваліфікованих кадрів є ключовою ланкою формування науково-технічного потенціалу країни. В країні відбувається африканізація кадрів. Частка чорношкірих студентів зросла з 42 до 60 %.

     У країні добре розвинутий фінансовий сектор. Фондова біржа в Йоганнесбурзі є однією з 15 найбільших у світі. У банківському секторі широко використовують передові інтернет-технології. 5 південноафриканських банків входять до числа 500 найбільших у світі.

  Безперебійна робота економіки Південної Африки залежить від сучасної розгалуженої транспортної мережі. Більшість африканських країн для перевезення своїх вантажів користуються послугами транспортної інфраструктури ПАР. Не лише великі міста, а й віддалені села сполучені дорожньою мережею. У внутрішніх перевезеннях переважає залізничний транспорт. За протяжністю залізниць ПАР на 1-му місці в Африці та на 9-му – в світі. На всіх магістральних лініях діють комп’ютеризовані центри керування рухом. Функціонує система внутрішніх авіаперевезень. Міжнародні аеропорти розміщуються в Йоганнесбурзі, Кейптауні, Дурбані. На морських узбережжях ПАР розміщено 6 великих портів: Дурбан (найбільший у країні за інтенсивністю вантажних перевезень), Річард-Бей (найбільший вантажний порт), Іст-Лондон (морський та єдиний річковий порт країни), Порт-Елізабет, Кейптаун, Салданья.

   З року в рік зростає в країні роль міжнародного туризму. За кількістю туристичних відвідувань серед африканських країн ПАР несуттєво поступається Марокко та Єгипту. Для туризму приваблвиві унікальна природа країни, екзотика місцевого способу життя, національні парки, пам’ятки історії, східні базари, золоті пляжі. Найвідоміші курорти – Кейптаун, Дурбан, Порт-Елізабет, Йоганнесбург. «Африканським Лас-Вегасом» називають місто розваг і грального туризму Сан-Сіті, збудоване у центрі алмазного та золотоносного району. 

       Характерні риси просторової організації господарства

    Територія ПАР освоєна нерівномірно. Однак через особливості історичного розвитку та сучасного адміністративного поділу в розміщенні економіки ПАР немає домінування одного центру. Найбільшими господарськими осередками тут є Йоганнесбург і Преторія. Особливо швидко розвиваються області, розташовані біля найбільших економічних центрів країни: Кейптауна, Дурбана, Порту-Елізабет, Іст-Лондона. 

        Зовнішні економічні зв’язки

    Економіка ПАР – одна з найбільш відкритих у світі: частка прибутків від зовнішньої торгівлі у ВВП значно вища, ніж у багатьох інших країнах. ПАР входить до 25 найбільших світових країн-експортерів. Питома вага експорту корисних копалин у сукупному експорті ПАР, незважаючи на поступове зниження, нині становить понад 33 %. Інші сектори економіки ПАР, що забезпечують більшу частину національного та експортного прибутку, – це сільське господарство, машинобудування, металургія, телекомунікації. Основні статті імпорту: нафта та нафтопродукти, продовольство, продукція хімічної промисловості. Прибутки від зовнішньої торгівлі досягають 50 % ВВП, при цьому обсяг експорту перевищує обсяг імпорту. Основними торговими партнерами країни є США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада; обіг зовнішньої торгівлі з цими країнами все збільшується. 

       Міжнародні зв’язки України з ПАР

     Південна Африка посідає одне з перших місць з-поміж африканських країн за товарообігом з Україною. Двосторонні економічні відносини регулюються низкою документів, передусім Торговельною угодою між урядом України та урядом ПАР. ПАР виявляє інтерес до України як до великого виробника наукомістких товарів і технологій. Українські підприємства вивозять до Південної Африки вироби з металу (холодно-, гарячекатану сталь), хімічні речовини промислового призначення (амоніак), продукцію військово-промислового комплексу. Із ПАР імпортуються мінеральна сировина, товари зі шкіри, вино, фрукти. Між країнами є чинними угоди про співпрацю в сільському господарстві, науково-технічне та торговельно-економічне співробітництво, співпрацю у сфері культури, науки й технологій. 

Урок №47. Тема: Єгипет.

Виконайте завдання:

1.Опрацюйте презентацію:

2. Перегляньте відео:
Єгипет це країна з надзвичайно багатою історією і, автоматично, з величезною кількістю туристичних принад. -18 фактів про Єгипет та цікаві історичні пам’ятки;

- Египет - География.

 3. Домашнє завдання активне

Завдання необхідно виконати до  14 травня 22:00 ред.

Код доступу 733432

 використати цей код, відкривши посилання join.naurok.ua

Урок 46. Практична робота № 7

Тема: Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування

*Скачати контурну карту Африки

Представлення досліджень. Орієнтовні теми для досліджень (на вибір учня/учениці)

1. «Арабська весна»: події і наслідки.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.

3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію країн Тропічної Африки

Урок №44-45. Тема уроку: «Особливості географічного положення Африки. Природні умови і ресурси. Населення. Особливості економіки країн Америки».

Виконайте завдання:

1.Опрацюйте презентації , виконайте завдання на додаткову оцінку із слайдів 22-25!!!

2.Виконайте у зошиті схему.

Субрегіони Африки
Північна Африка	Центральна Африка	Західна Африка	Східна Африка	Південна Африка

3.Користуючись інтернет-ресурсами, дайте короткі відповіді на питання.

а) Чому деякі кордони країн Африки мають проведені кордони у вигляді прямих ліній?

б) Запишіть монархії Африки.

в) Запишіть федеративні держави Африки.

г) Яка єдина держава Африки належить до високорозвинених?

ґ) Який тип відтворення населення характерний для Африки?

д) Які особливості природно-ресурсного потенціалу країн Африки?

е) Які країни Африки не мають виходу до моря? Як це впливає на їх рівень економічного розвитку?

5. Запишіть у зошит особливості економіки країн Америки.

6. За картами атласу та текстом параграфа дослідіть розміщення провідних секторів обробної промисловості Америки. Результати занесіть до таблиці.

Промислові сектори	Електро-енергетика	Машино-будування	Чорна металургія	Кольорова металургія	Хімічне виробництво
Країни

Пограйте!!! Гра- склади пазл "Політична карта Африки"

72Політична карта Африки

Доброго дня, шановні  десятикласники! Канікули вже скінчились і ми з вами вийшли на фінішну пряму. Працюючи і навчаючись в нестандартних карантинних умовах, ми  звикаємо до віртуального спілкування, намагаємось зрозуміти один одного. І це здорово! Головне, сьогодні: згуртованість, організованість і оптимізм. Ми продовжуємо надсилати вам навчальні матеріали, які, сподіваємося, допоможуть кращому засвоєнню та повторенню інформації. Протягом карантину усі матеріали дистанційного навчання я, розміщуватиму на своєму блозі.

Урок № 44. Тема: Узагальнення знань з тем країни Америки.

1. Виконайте інтерактивні вправи
- Канада
https://learningapps.org/5013527
- Держави Південної Америки
https://learningapps.org/4307109

2. Попрацюйте з тренувальним тестом на освітній платформі «На урок».

Домашнє завдання активне

Завдання необхідно виконати до  30 квітня 21:00 ред.

Код доступу 598106

Для цього, відкрийте посилання join.naurok.ua

Урок 43. Тема: «Бразилія». Практична робота №6 Порівняльна характеристика машинобудування США, Канади та Бразилії.

Виконайте завдання:

1.  Опрацюйте  параграф 37 та презентацію

2.Перейти за посиланням та опрацювати даний матеріал

Статуя Христа Спасителя - символ Бразилії

Бразилія - країна Терра-де-Санта-Крус (Земля Святого Хреста)

3.Перегляньте відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?time_continue=21&v=VoKMkvWPPgY&feature=emb...
4. Виконайте Практичну роботу №6 (у кого немає друкованого зошита виконуємо практичну роботу за завданнями, щоу підручнику на ст. 202)

Повністю скачати всі матеріали до заняття з додатками можна у вкладенні нижче

Скачати: 

 geografiya_10_klas_brazyliya

Сьогодні пропоную вам заняття з теми «Канада».

Бажаю Вам успіхів!

Урок 42. Тема уроку: «Канада»

Виконайте наступні завдання:

1 Опрацюйте параграф 36 підручника та матеріали розміщені на сайті "Готуймося серйозно до ЗНО"  https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0/ . 

2. Дайте усні відповіді на питання.

1) З якого часу Канада звільнилася від колоніальної залежності й отримала державний суверенітет?

2) Як давно завдяки Канаді колишня група G-6 змінила формат на

G-7?

3) За рахунок чого Канада- країна, де головні напрямки спеціалізації належать до первинного сектору економіки, входить до першої десятки країн за ІЛР?

3. Перейти за посиланням та опрацювати даний матеріал

Про Канаду - країну кленового листка

Символи держави від моря до моря

Памятник українській писанці в Канаді

4. Дайте відповіді на питання (4-5 розгорнутих речень)

* Які проблеми в Канаді можуть бути пов’язані з багатонаціональним складом населення?

* Які головні особливості характеризують галузеву структуру канадської економіки?

* У яких напрямках, на ваш погляд, може розвиватися співпраця Канади і України?

Повністю скачати матеріали заняття з додатками можна у вкладенні нижче:

Скачати: 

 geografiya_10_klas_kanada

Тема: "Америка: загальна характеристика регіону".
Прочитайте §36 підручник (Автори: С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко) та перегляньте презентацію "Америка: загальна характеристика регіону" за посиланням: https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-amerika-zagalna-harakte...
За допомогою  інтерактивної гри Seterra вивчіть положення на географічній карті  країн Америки та їх столиць: за посиланням: https://online.seterra.com/uk/l/nam
Завдання 1. Дайте  усні відповіді на запитання:
1. Які субрегіони виділяють у Америці?
2. Які країни Америки мають більш сприятливе економіко-географічне положення, а які – менш сприятливе і чому?
3. Яка роль Панамського каналу у розвитку американських країн? (дивися сюжет про канал за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=YFAaPh2RuYY )
4. Які інтеграційні регіональні угрупування  відіграють в Америці вагому роль?
Завдання 2. Дайте письмові відповіді.
1. За довідковою таблицею підручника ( ст.165-167) складіть   Топ-10 країн  Америки за розмірами території,  за кількістю населення, за ВВП на д.н. та за ІРЛ.
2. Визначте, які форми правління переважають  в американських країнах та форми територіального устрою. Наведіть приклади.

Практична робота №5 «Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їхнього економічного розвитку»
Завдання1. Пригадайте, які типи та підтипи країн виділяють за рівнем економічного розвитку.
Завдання 2. За  довідковою таблицею підручника ( ст.165-167) наведіть приклади країн за їх рівнем економічного розвитку відповідно до існуючої типології та заповніть таблицю: (таблиця додається)

Завдання 3. На контурну карту Америки нанесіть умовними знаками різні за типами та підтипами країни, підпишіть їх назви.
У висновку вкажіть особливості типології країн Америки  за рівнем економічного розвитку та вкажіть  які країни переважають у даному регіоні і чому.

Повністю скачати матеріали до заняття з усіма додатками можна у вкладенні нижче:
Скачати: 

 geografiya_10_klas_ameryka_zagalna_harakterystyka

Географія, 10 клас, тема заняття «Особливості географічного положення Америки. Склад регіону»
Виконайте завдання:
1. Опрацюйте параграф 26 підручника (автори Т. Г. Гільберг, І. Г. Савчук, В. В. Совенко).
2. Додатково опрацюйте ОІС (додаються).
3. Виконайте у зошиті схему.

Субрегіони Америки
1) Північна Америка
2) Центральна Америка
3) Карибський басейн
4) Південна Америка
Користуючись текстом підручника, вкажіть, які країни належать до кожного із субрегіонів.

4. Користуючись картою атласу «Типи держав за рівнем економічного розвитку», заповніть у зошиті таблицю.
Держави Америки за рівнем економічного розвитку
1) Розвинуті країни (Країни «Великої сімки»)
2) Країни перехідної економіки (Країни планової економіки)
3) Країни, що розвиваються (Нові індустріальні країни; «Багаті острови»; Нафтодобувні країни; Країни середніх можливостей; Найменш розвинуті країни)

5. Ознайомтеся за допомогою підручника та інтернет-ресурсів із міжнародними організаціями НАФТА, МЕРКОСУР, Організація Американських держав (ОАД). Заповніть таблицю.
1) Назва організації (НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю); МЕРКОСУР (Південний спільний ринок); ОАД (Організація Американських держав)
2) Штаб-квартира
3) Країни, які входять
4) Мета створення

6. Дайте усні відповіді на питання в кінці параграфа підручника (Рубрика «Знаю і вмію обґрунтувати»).

Повністю скачати всі матеріали до заняття з додатками можна у вкладенні нижче:

Скачати: 

 geografiya_10_klas_zagalnyy-oglyad-krayin-ameryky