Біологія 8 клас

18.01. 2021 р. Урок №32-33. Тема: Серце: будова та функції. Робота серця.

- Опрацюйте презентацію до урока.
-Випишіть в зошит і запамятайте! Ключові терміни і поняття: епікард, міокард, ендокард, перикард, передсердя, шлуночки, півмісяцеві клапани, стулкові клапани, коронарні артерії, електрокардіограма. 
-Перегляньте відеопояснення.

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. (Виконати можна і вдрукованому зошиті, вкладиш лабораторні роботи, або з підручника у робочому зошиті)

Тема:Вимірювання частоти серцевих скорочень. (підручник параграф 21)

Виконай письмово!!! Самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби.

Хід спостереження

1. Підрахуйте число серцевих скорочень за хвилину (пульс) упродовж доби (вранці (до уроків), після уроків і перед сном) і впродовж тижня. Дані оформіть у вигляді таблиці.

2. За результатами вимірювання побудуйте графік.

3. Зробіть висновок про зміни частоти серцевих скорочень упродовж доби і тижня.

12.01.2021 р. Увага!!! для консультацій (запитань по даній темі) до уроку скористайся з 13.25 до14.05 години! Google Meet за посиланням -https://meet.google.com/bvp-ixke-rde

Тема: Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.

Алергія. СНІД.
1. Перегляньте відеоурок.
2.Опрацюйте презентацію даної теми.
3.Підсумок уроку. Дайте відповіді на питання:

^{1. Що таке імунітет? 2. Що вивчає імунологія? 3. Назвіть прізвища видатних науковців-засновників імунології. 4.Що таке імунна система? 5. Назвіть види імунітету. 6. Назвіть окремі прояви алергії. 7. Чому алергія є імунним порушенням?}

11.01.2021 р. Тема: Еритроцити. Групи крові та переливання крові. Лейкоцити, тромбоцити. Зсідання крові.

- Перегляньте та опрацюйте відеоуроки даної теми.

1. Внутрішнє середовище організму. Кров. Склад крові.

2. Групи крові. Переливання крові. Зсідання крові.

Перевірте свої знання

1. Коли й ким було відкрито групи крові?

2. Які групи крові існують у системі АВ0?

З*. Чому може виникнути резус-конфлікт під час вагітності?

4*. Чому людині слід переливати лише кров її групи?

22.12.2020 р. Контрольна робота за І семестр.

Код доступу 8060971 потрібно використати цей код, відкривши посилання join.naurok.ua

24.11.2020 р. Тема: Процес травлення в ротовій порожнині. Лабораторні дослідження зовнішньої будови зубів (за муляжами, моделями).

Дослідницький практикум: Дія ферментів слини на крохмаль. 

- Опрацюйте конспект уроку, випишіть основні поняття виконайте лабораторне дослідження "Зовнішня будова зубів".

- Перегляньте відеоурок даної теми

Домашнє завдання

• Провести дослідницький практикум «Дія ферментів слини на крохмаль»

• Встановіть,  які компоненти входять до складу зубної пасти, якою ви користуєтесь? Визначте, яку роль вони відіграють у профілактиці карієсу.

23.11.2020 р.Тема:Значення травлення. Система органів травлення. 

- Опрацюйте презентацію до урока, випишіть основні поняття, дайте письмово відповіді на питання у презентаці.

-Складіть біологічну казку «Подорож бутерброда по травній системі» (за  бажанням).

-Перегляньте відеоуроки:

1.ТРАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ. ОГЛЯД БУДОВИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

  

2. Травлення.Підготовка до ЗНО.

3.Огляд травної системи – Підготовка до ЗНО – Біологія

20.11.2020 р.Узагальнення   та систематизація знань  з тем: «ОПОРА ТА РУХ. ОБМІН РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ». 

Код доступу 3398588 потрібно використати цей код,

відкривши посилання join.naurok.ua

17.11.2020 р. Тема: Значення компонентів харчових продуктів. Харчові та енергетичні потреби людини.

- Опрацюйте презентацію до урока.

-Занотуйте  короткий конспект з основних понять теми урока.

21.09.-22.09. 2020 р. Тема: Поняття про механізми регуляції. Нервова регуляція. Нейрон. Рефлекс. Рефлекторна дуга. Гуморальна регуляція. Поняття про гормони. Імунна регуляція.  

 Постійність внутрішнього середовища є умовою вільного незалежного життя

                                             Клод  Бернард

- Перегляньте відео. 

-Занотуйте  короткий конспект з основних понять тем.

Вислів «на трьох китах» є одним із відомих  фразеологізмів  української  мови.  У  давнину  вважали,  що  саме  на  трьох  китах  тримається  земля.  Ще  в  середньовічних  трактатах  із географії землю зображували як плоску таріль, що лежить на спинах трьох велетенських китів, які плавають у безмежному океані. Вислів «три кити» вживають тоді, коли йдеться про основні засади чого-небудь. На яких трьох китах тримається регуляція функцій організму людини?

Уся життєдіяльність організму людини пов’язана з трьома загальними властивостями – саморегуляцією, самооноволенням та самовідтворенням. У процесі взаємодії із середовищем організм людини пристосовує свою життєдіяльність до мінливих умов зовнішнього середовища, зберігаючи сталість внутрішнього середовища завдяки саморегуляції.

Саморегуляція – це здатність організму автоматично підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу та функцій після їхньої зміни. Відбуваються процеси саморегуляції на всіх рівнях організації людського організму. На рівні клітин саморегуляція здійснюється за допомогою зміни активності ферментів у реакціях синтезу та розпаду. Власні механізми саморегуляції мають окремі органи. Так, серце має провідну систему, що забезпечує послідовні скорочення міокарда передсердь та шлуночків (автоматія серця), шлунково-кишковий тракт має власну гормональну (ентеринову) систему, що впливає на рухову та секреторну активність органів травлення. На рівні систем органів саморегуляція забезпечується діяльністю органів різних фізіологічних систем. Так, під час бігу узгоджено функціонують органи дихальної, кровоносної, опорно-рухової, нервової систем. Регуляція функцій організму людини є складовою частиною загальної сукупності процесів саморегуляції.

На  рівні  організму  регуляція  функцій  здійснюється  регуляторними  системами  –  нервовою,  ендокринною  та  імунною.  Їхня  діяльність відрізняється природою сигналів, шляхами проведення сигналів, тривалістю впливів, але всі три механізми регуляції діють у тісному взаємозв’язку. Регуляція функцій організму людини має особливості, пов’язані із біосоціальною природою людини, складною будовою головного мозку, життям у суспільстві, різноманітністю проявів поведінки. Наші уявлення про регуляцію функцій у людини будуть однобічними, якщо не врахувати розумову діяльність як складову частину набутої поведінки.  Саме  доцільна  поведінка,  спрямована  свідомістю,  є  найбільш оптимальною формою пристосованості та одним із найефективніших механізмів підтримання гомеостазу.

РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ – сукупність процесів організму людини, що забезпечують сталість внутрішнього середовища, узгодженість процесів життєдіяльності та пристосованість до умов середовища.

В організмі людини розрізняють механізми нервової, гуморальної та імунної регуляції.

Нервова регуляція – це тип регуляції функцій організму за участю нервових імпульсів, що передаються нервовими шляхами й мають  спрямований  короткочасний  уплив.  У  людини  нервова  регуляція, як і у тварин, має рефлекторний характер. Її основою є безумовні й  умовні  рефлекси,  інстинкти  й  динамічні  стереотипи,  що  разом  із проявами  розумової  діяльності  забезпечують  регуляцію  функцій  на поведінковому рівні. Ускладнення нервової регуляції у людини пов’язані  з  розвитком  вищих  відділів  ЦНС,  а  саме  кори  й  підкірки.  Ще однією особливістю нервової регуляції функцій людини є нейросекреторні процеси. Нейросекреція – здатність особливих нейронів виробляти  нейрогормони  (надходять  у  кров і  мозкову  рідину)  та  нейромедіатори (виділяються в синаптичну щілину). У людини до секреції нейрогормонів здатні нервові  клітини,  що  трапляються  в  різних ділянках мозку, але найбільше їх у гіпофізі  та  гіпоталамусі.  Гіпоталамічні гормони можуть стимулювати (ліберини) або  пригнічувати  (статини)  виділен-ня гормонів гіпофіза, а також впливати на  функції  нейронів  у  різних  відділах головного  мозку.  За  допомогою  нейромедіаторів  здійснюється  передача  імпульсу з нейронів через синапси на інші клітини – нервові, м’язові та залозисті. До нейромедіаторів відносять ацетилхолін, нор адреналін, адреналін, гістамін, енкефаліни, ендорфіни та ін. Нестача будь-якого з нейромедіаторів може викликати різноманітні порушення, наприклад різні види депресії, формування залежності від наркотиків тощо.

Гуморальна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища  для  забезпечення  тривалого  й  загального  впливу  на  клітини, тканини й органи. Цей механізм регуляції є найдавнішим, тому регуляторні  прояви  мають  вроджений  характер.  На  життєві  функції організму людини регулювальний вплив здійснюють такі речовини, як  гормони,  вітаміни,  ферменти,  нейрогормони,  деякі  неорганічні сполуки (наприклад, NО, СО2). Центральною ланкою гуморальної регуляції (лат. humor – волога) на рівні організму вважають рідкі середовища: для більшості органів це кров, лімфа і тканинна рідина, а для головного та спинного мозку – спинномозкова рідина (ліквор). Особливістю гуморальної регуляції є контроль з боку гіпоталамуса. Ця  структура  головного  мозку  є  вищим  відділом  регуляції  вегетативних  функцій,  пов’язаних  з  діяльністю  всіх  внутрішніх  органів. Вплив гіпоталамуса на гіпофіз, секреція нейрогормонів і нейромедіаторів доводять умовність виділення в людини нервового й гуморального механізмів регуляції та вказують на існування нейрогуморальної регуляції фізіологічних функцій організму.

Імунна регуляція – це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що запам’ятовують чужі білки. Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й  клітини  (наприклад,  лімфоцити),  що  захищають  внутрішнє  середовище організму від дії чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається за участю крові, лімфи й тканинної  рідини.  Імунні  реакції  можуть  бути  вродженими  (наприклад, стійкість проти захворювань, що проявляється одразу ж після народження)  і  набутими  (наприклад,  стійкість  до  правця,  що  набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж років.

Поняття про здоров'я і хворобу людини

Здоров'я - це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.

Здоров'я буває фізичним, психічним та духовним. Кожна людина, якщо вона хоче бути здоровою, повинна запам'ятати такі правила здорового способу життя: правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).

Стан здоров'я визначається добрим самопочуттям людини (суб'єктивний критерій). Існують і об'єктивні критерії здоров'я. Це антропометричні показники: нормальний зріст, нормальна і пропорційна будова тіла, анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Що відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період певних фізичних або психічних навантажень, переміни кліматичних умов проживання.

Здоров'я - це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.

Хвороба - це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.

Хвороби виникають під дією шкідливих чинників, коли їхня сила перевищує захисно-пристосувальні можливості організму. Іноді достатньо лише одноразової дії такого агента. Розвиваються хвороби також і за тривалої дії шкідливих чинників. Шкідливо впливають на організм людини підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя, порушення гігієнічних норм.

Отже, хвороба - порушення життєдіяльності організму, взаємозв'язку його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності. Перебіг хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю. Хвора людина потребує лікування, співчуття та турботи.

Хвороба - це єдність двох протилежних тенденцій - руйнівної і захисної, що перебувають у постійній боротьбі.

Організм людини як цілісна біологічна система

Організм людини складається з клітин і міжклітинної речовини, які утворюють тканини, органи й системи органів. Ці компоненти поєднані в єдиний організм, який функціонує під впливом нервової та ендокринної систем. Організм - це біологічна система, що має властивості: самооновлення, самовідтворення, саморегуляція.

Орган - частина тіла, яка має певну форму, будову, розташування та виконує одну або декілька спеціальних функцій. Кожний орган утворений кількома тканинами, але одна з них завжди переважає і визначає його головну функцію. У кожному органі обов'язково є кровоносні судини і нерви. Частина органів розташована в порожнинах тіла, тому їх називають внутрішніми.

Анатомічне чи функціональне об'єднання органів, які виконують в організмі спільну функцію, складає фізіологічну систему органів. Розрізняють такі фізіологічні системи: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, нервова, ендокринна, сечостатева, система органів чуття (сенсорні).

Системи органів працюють не ізольовано, а об'єднуються для досягнення корисного для організму результату. Таке тимчасове об'єднання органів і систем органів називають функціональною системою. Наприклад, біг може бути забезпечений функціональною системою, що включає: нервову систему, органи руху, дихання, кровообігу, потовиділення.

Гомеостаз, шляхи його забезпечення

Головною умовою існування будь-якої істоти є збереження сталості будови і функцій, тобто стану внутрішнього середовища за будь-яких обставин.

Сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні - молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному - називається гомеостазом. Він передусім залежить від сталості хімічного складу крові, кровообігу, газообміну, травлення, температури тіла, імунної системи.

Буферні системи

Гомеостаз - сталість внутрішнього середовища організму. Ця сталість підтримується буферними системами. До них належать: хімічні - це буферні системи крові, та фізіологічні: легені, нирки, печінка, кісткова тканина, потові залози.

В біологічному середовищі під кислотно-основним станом розуміють співвідношення концентрації водневих Н+ і гідроксильних ОН- іонів. Іони водню утворюють кислу реакцію середовища, іони ОН- і інші компоненти біологічних рідин - лужну. Рідке середовище організму має визначене рН середовища і тільки при його нормі можливе оптимальне протікання обміну речовин (метаболізм).

Кров має слаболужну реакцію. рН артеріальної крові 7,4. а венозної - 7,35. Довге зміщення рН людини навіть на 0,1-0,2 може виявитись смертельним. рН венозної крові 7,35 внаслідок. Всередині клітини рН дещо нижчий (7,0-7,2), що залежить від утворення в них при метаболізмі кислих продуктів.

В процесі метаболізму в кров потрапляє постійно вуглекислота, молочна та інші продукти обміну. Однак рН крові зберігається постійно. Що зумовлюється буферними властивостями крові, діяльністю легень і органів виділення.

Буферні системи крові:

• Буферна система гемоглобіну.
• Карбонатна буферна система.
• Фосфатна буферна система.
• Буферна система білків плазми крові.

Є два способи регуляції функцій органів і систем, спрямовані на збереження гомеостазу - нервова та гуморальна.

Нервова регуляція - за участю нервової системи.

Гуморальна - за участю гуморальних чинників (гормони, Са, СО2.), тканинною рідиною.

Гуморальна регуляція здійснюється речовинами, які потрапляють у внутрішнє середовище організму в дуже малих дозах, але здатні викликати значні зміни функцій окремих органів і організму в цілому. Хімічна речовина що надійшла до кровоносної системи, діє водночас на всі клітини організму. Але чутливим до неї будуть тільки ті, в яких є відповідний рецептор. Крім того, гуморальна регуляція характеризується повільністю дії і тривалістю впливу.

Гуморальна регуляція виникла раніше від нервової. З удосконаленням організму удосконалювалася й система гуморальної регуляції - виникла ендокринна система, що утворює БАР - гормони.

Нервова регуляція. В її основі лежить принцип рефлексу.

Нервова регуляція це складна взаємодія безумовних і умовних рефлексів. В основі цієї регуляції лежить принцип рефлексу. Інформація передається по аксонах у вигляді електричних імпульсів (хімічна передача - у синапсах). Передача інформації до головних центрів НС з усіх ділянок організму дуже швидка (за частки секунди). Відповідь наступає одразу, вона короткочасна, чітко локалізована. Відповідь йде до робочих органів та систем у вигляді збуджувальних або гальмівних імпульсів.

Нервові і гуморальні процеси тісно взаємопов'язані. НС впливає на утворення біологічно активних речовин, надходження їх у кров, лімфу, тканинну рідину та на їхнє перенесення цими рідинами, тобто вона впливає на функції залоз внутрішньої секреції. Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій і становить з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції.

Імунітет - це прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму на генетично-чужорідні речовини (антигени). Імунна система організму має центральні і периферичні органи, здатна реагувати на різні сигнали, має велику кількість рецепторних структур, специфічну пам'ять. До центральних органів відносять червоний клітковий мозок, тимус.

До периферичних: лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, апендикс. Імунна система - це система, що забезпечує клітинний та гуморальний імунітет організму. Клітинний - фагоцитоз, гуморальний (антитіла). Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний або антитоксичний імунітет, при пересаджуванні чужорідних клітин тканин органів - трансплантаційний, у відповідь на виникнення пухлин - протипухлинний.

Поняття про подразливість та рефлекс

Подразливість - здатність клітин переходити із стану фізіологічного спокою в діяльний стан у відповідь на дію будь-якої сили, яку називають подразником, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь на нього - біологічною реакцією. Біологічна реакція може бути локальною, тобто розвиватись у місці подразнення і не поширюватись на суміжні ділянки мембрани, а може розповсюджуватись уздовж мембрани по всій клітині. Біологічна реакція, що розповсюджується носить назву збудження, а здатність клітин до збудження - збудливістю. За місцевою біологічною реакцією що не поширюється і проявляється локально залишили назву подразнення. ЦНС здійснює діяльність відповідно до характеру подразнення, тобто рефлекторно.

Рефлекс - це реакція організму у відповідь на подразнення яка здійснюється і контролюється центральною нервовою системою. Шлях рефлексу - рефлекторна дуга.

Рефлекс - це реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи. Поняття рефлекс було введено французьким вченим Декартом 300 років тому, Сєченов і Павлов вивчаючи Н. С. встановили, що її відповіді на різні подразники здійснюються за рефлекторним принципом. В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.

Павлов поділив усі рефлекси людини на безумовні і умовні.

Безумовні

Умовні

1. Вроджені, спадкові. 2. Універсальні. Характерні для всіх особин одного виду. 3. Рефлекторні дуги замикаються на рівні спинного мозку та стовбура головного мозку. 4. Здійснюється через рефлекторну дугу. 5. Стійкі, зберігаються протягом усього життя. 6. Завдяки їм зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища, відбувається розмноження, є основою для утворення умовних рефлексів.

1. Набуті в процесі життя. 2. Індивідуальні, утворені в результаті власного досвіду кожної людини. 3. Рефлекторні дуги замикаються на рівні кори великих півкуль і підкірки. 4. Здійснюються через функціональні тимчасові зв'язки. 5. Мінливі, постійно утворюються і згасають. 6. Завдяки їм організм більш тонко пристосовується до конкретних умов існування.

 

Безумовні рефлекси поділяються на:

• Орієнтувальні,
• Захисні,
• 3 Травні,
• 4 Статеві.

Умовні рефлекси виникають в процесі життя на основі безумовних. Для їх утворення необхідна сукупність певних чинників:

• Передувати безумовному подразнику повинен байдужий (умовний).
• Умовний подразник має бути слабкішим за безумовний.
• Між умовним та безумовним подразниками інтервал часу має бути незначним.
• Необхідне періодичне повторення дії закріплення умовного рефлексу. Тобто умовний подразник має бути підкріплений безумовним.

Рефлекторна дуга - шлях рефлексу.

Будова:

І. Рецептори органів чуття сприймають подразнення і перетворюють їх на нервовий імпульс, який далі поширюється по структурах рефлекторної дуги.

Рецептори - спеціалізовані клітини, або кінцеві структури чутливих нервових клітин. За розташуванням поділяються на: зовнішні (шкіри, ока, вуха), внутрішні (внутрішніх органів та опорно-рухової системи).

• За характером подразнень:
• фоторецептори,
• механорецептори,
• хеморецептори,
• терморецептори.

ІІ. Нервовий імпульс по доцентровому шляху (чутливому - аферентному) несе інформацію до ЦНС, де відбувається передача імпульсу з чутливого на руховий нейрон.

ІІІ. В ЦНС інформація отримується, обробляється і передається на руховий шлях.

ІV. По руховому шляху (відцентровому - еферентному) імпульс іде до робочого органа (ефектор).

V. Робочим органом може бути скелетні та гладкі м'язи, залози, серце.

Основна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів, деякі з двох нейронів (колінний, ахіллів рефлекси).

Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги, сили подразнення та рівня збудливості.

У нервовій системі виділяють ЦНС (головний і спинний мозок), ПНС (12 пар черепномозкових нервів і 31 пара спинномозкових нервів).

Функціонально ПНС поділяється на соматичну, яка іннервує скелетні м'язи та органи чуття, та вегетативну (автономну), яка іннервує внутрішні органи. Соматична підпорядковується вищими кірковими нервовими центрами, а тому більше ніж інші відділи нервової системи контролюється свідомістю.

Забезпечує зв'язок ЦНС зі шкірою, м'язами, сухожиллями і зв'язками суглобів; з навколишнім середовищем завдяки шкірній та м'язовій чутливості.

15.09.2020р. Тема:Органи, фізіологічні системи органів людини.

Діти! Ви навчаєтеся у 8 класі, а через рік деякі з вас підуть навчатися в інші навчальні заклади, деякі залишаться в школі, але всі ви потім будете працювати для процвітання нашого великого народу. Давайте пофантазуємо! Ви прийшли на бесіду з метою посісти вакантне місце. У цій бесіді вам потрібно прорекламувати себе. Спробуємо?

Учень 1 – роботодавець, потребує робітника, який буде виконувати обов’язки епітеліальної тканини.

Учень 2 – шукає роботу, він приходить на співбесіду.

Учень 3 - роботодавець, потребує робітника, який буде виконувати обов’язки нервової системи.

Учень 4 - шукає роботу, він приходить на співбесіду.

Учень 5 - роботодавець, потребує робітника, який буде виконувати обов’язки сполучної тканини.

Учень 6 - шукає роботу, він приходить на співбесіду.

Приклад (м'язова система).

- Що ви вмієте робити?

- Основні мої характеристики – це збудливість та скоротливість. Я це дуже швидко й добре вмію робити.

- Нам потрібен робітник, який буде забезпечувати скорочення внутрішніх органів – шлунково-кишкового тракту, легень, бронхів, а також кровоносних й лімфатичних судин. Для цього потрібна вузька спеціалізація.

- Так. У мене в дипломі так і написано «непосмугована м'язова система».

- Ваші клітини мають якісь особливості?

-Так, у цитоплазмі моїх клітин є особливі скоротливі волоконця – міофібрили.

- Добре, ви нам підходите, вас зараховано.

-Дякую. 

• Опрацюйте презентацію!!!

1. Орган, системи органів. (Бесіда з демонстрацією презентації)

Ви вже знаєте, що однаковi за будовою й функцiєю тканини об’єднуються в органи. Орган — це частина тiла, що має певну форму, будову, мiсце в ньому та виконує одну або кiлька функцiй.

Органiзм людини має органи дихання, кровообiгу, травлення, опори, руху, видiлення, розмноження, органи чуттiв. Ними керують органи нервової (головний та спинний мозок) та ендокринної (залози внутрiшньої секрецiї) систем.

Це цікаво! - Найменший орган – залози внутрішньої секреції (прищитовидна залоза – 0,05 г). - Найбільший орган – шкіра, загальною масою до 20% маси тіла. - Найбільшу площу поверхні мають легені.

2. Серце – своїми скороченнями забезпечує рух крові;

- Найбільшу довжину має клубова кишка – 2,5-3,5 м. - Найбільш об’ємний орган – шлунок – 1,5 – 4 л. - В організмі людини постійно працюють 5 органів: 1. Головний мозок – забезпечує регуляцію всіх процесів; 3. Легені – забезпечують газообмін;

Для виконання певних життєво важливих функцiй органи тiла людини об’єднуються в системи органів. За своїм функцiональним призначенням вони подiляються на дихальну, кровообiгу, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну системи та систему залоз внутрiшньої секрецiї.

4. Печінка – забезпечує процес жовчоутворення; 5. Нирки - забезпечує процес сечоутворення. Людинi потрiбнi всi органи й системи, хоч однi з них виконують складнiшу й важливiшу для органiзму роль, а iншi - простiшу, конкретнiшу.

Наприклад, дихальна система й система транспортування (кровообігу й кров) об’єднуються в єдину функціональну систему для забезпечення органiзму киснем.

В органiзмi людини є функціональні системи. Це сталi або тимчасовi об’єднання рiзних систем органiв із метою виконання певної функцiї. Так само функцiонально об’єднуються мiж собою травна система й система транспортування: із травних шляхiв поживнi речовини розносяться кров’ю по органiзму й живлять усi клiтини й тканини.

Постiйнi анатомiчний i функцiональний взаємозв’язки та «спiвпраця» клiтин, тканин, органiв i систем органiв створюють складну, унiкальну систему — організм людини. Вона живе за законами єднання, цілісності, саморегуляції та взаємодії з навколишнiм середовищем пiд керiвництвом нервової та гуморальної систем.

2. Фізіологічні системи організму

Назва системи	Органи, що до неї входять	Функції
Травна	Ротова порожнина, зуби, глотка, стравохід, шлунок, підшлункова залоза, печінка, кишечник	Подрібнення, розщеплення та  засвоєння їжі
Дихальна	Носова порожнина, гортань, трахея, бронхи, легені	Насичує кров киснем та виводить газоподібні продукти обміну речовин
Кровоносна	Серце, артерії, вени, капіляри	Транспорт речовин, захист організму від інфекцій
Видільна	Нирки, сечоводи, сечовий міхур	Виведення продуктів обміну, надлишку води і шкідливих речовин
Покриви тіла	Шкіра, волосся, нігті	Захисна, видільна
Опорно-рухова	Кістки, м’язи	Рух, захист
Нервова	Нерви, нервові вузли, спинний мозок, головний мозок	Керує всім організмом
Ендокринна	Залози внутрішньої секреції	Регулює функціями організму
Сенсорна	Органи чуття: зору, слуху, нюху, смаку, дотику, рівноваги	Відповідають за надходження в організм інформації із зовнішнього середовища
Репродуктивна	Статеві органи чоловіків і жінок	Розмноження
Імунна	Кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли	Підтримують сталість внутрішнього середовища організму

Підведення підсумків уроку.

Організм людини – складна біологічна система, яка має властивість самовідновлення, самозцілення та самооздоровлення. І завдання кожної людини зберегти й не зруйнувати дані їй природою унікальні можливості.

Із X століття дійшов до нас апокриф, в якому міститься заповідь про те, як би здоровими: «Синн людські, ви забули, чиї ви діти. Ваша мати – Земля. І всі, хто живе на Землі, повинні жити за законами Природи. Здоров’я – це природний стан людини. Хвороба – це відповідь Природи на нерозумну поведінку людини».

Завдання 1. Визначте, які органи зайві в наведеній системі органів: 1. Травна система: ротова порожнина, глотка, трахея, гортань, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, підшлункова залоза. 2. Дихальна система: носова порожнина, слинна залоза, носоглотка, гортань, трахея, бронхи, легені, ротова порожнина. 3. Видільна система: нирки, яєчники, сечоводи, сім’яники, сечовий міхур. 4. Кровоносна система: легені, серце, артерії, вени, капіляри, бронхи. Завдання 2. Подумайте! - Що відбудеться в організмі людини в разі функціонального порушення в окремому органі? - Які фізіологічні системи забезпечують швидкий біг людини? - Завдяки яким органам або їхнім системам відбувається надходження кисню до клітин і виділення з них вуглекислого газу? - Поясніть вираз Ж.-Б. Ламарка «Функція будує орган».

14.09.2020 р. Тема: Ткани. Лабораторне дослідження 1. Ознайомлення з препаратами тканин людини.

Проведення біологічного диктанту з теми “Клітина”.

1. Вправа «Вірю – не вірю» виконайте письмово.

Чи вірите Ви, що…..

1…..клітина є елементарною структурною і функціональною одиницею організму.

2….усі клітини побудовані за єдиним планом.

3…кожна клітина ззовні вкрита клітинною стінкою.

4…цитоплазма – в’язка, напіврідка речовина, в якій містяться органели.

5…рибосоми беруть участь в синтезі білків.

6…ендоплазматична сітка представлена системою плоских замкнених мішечків – цистерн, які обмежені мембраною.

7…всі клітини організму людини мають ядро.

8…мітохондрії вкриті подвійною мембраною.

9….комплексі Гольджі формуються мітохондрії.

10…включення – непостійні утворення клітини.

11….рибосом багато в клітинах тканин, які швидко ростуть.

12…основна функція мітохондрій – синтез енергії.

Пригадайте: • Що таке тканина? • Які типи тканин характерні для тварин? • Які функції вони виконують? Завдання учням: • Встановіть типи тканин, що зображені на екрані.

(1-3 – епітеліальні, 4-5- сполучні, 6-7- м’язові, 8 – нервова)

Лабораторне дослідження

Ознайомлення з препаратами тканин людини

Мета: ознайомитись з препаратами тканин людини, встановити особливості їх будови

Обладнання:  мікропрепарати тканин людини, мікроскоп

                                                                Хід роботи: посилання

Виконайте інтерактивну вправу "Різноманітність тканин"

Урок №68. Контрольна робота за ІІ семестр. (онлайн – тестування).

Домашнє завдання активне! Завдання необхідно виконати до  22 травня 17:00. Код доступу 5222380  використати цей код, відкривши посилання join.naurok.ua

Урок 67. Тема: Цілісність організму людини. Взаємодія регуляторних систем організму.

Що характеризує організм як біологічну систему? Які регуляторні системи організму вам відомі? Які механізми їх дії?

Функції, що підтримують цілісність організму. Організм людини — це одна з найскладніших біологічних систем, що існує на основі взаємодії із зовнішнім середовищем, обмінюючись із ним речовиною, енергією та інформацією. Ця система складається із систем різних рівнів структурної організації: клітин, тканин, органів, систем органів. Кожен з рівнів має свою структуру і виконує певну функцію. Усі компоненти взаємозв’язані та взаємодіють між собою, утворюючи цілісний організм.

Організм людини є відкритою системою. У процесі живлення людина отримує з навколишнього середовища органічні й неорганічні речовини та використовує їх для своєї життєдіяльності. Неперетравлені рештки та кінцеві продукти обміну речовин виділяються в навколишнє середовище. Обмін речовин і енергії з навколишнім середовищем є необхідною умовою існування організму людини.

Світ, у якому живе людина, постійно впливає на її організм. Пристосування організму до умов довкілля є можливим завдяки постійному надходженню в мозок людини інформації про зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Ця інформація сприймається, передається до кори головного мозку, аналізується сенсорними системами.

Обмін речовин, енергії та інформації проявляється в процесах живлення, дихання, виділення та реакціях-відповідях на вплив чинників зовнішнього середовища. Схарактеризуйте взаємозв’язок цих процесів. Крім обміну речовин, енергії та інформації, людині притаманні загальні властивості живих систем. Назвіть ці властивості. Чому їх називають загальними?

Узгодженість діяльності регуляторних систем у підтриманні гомеостазу. Як відомо, важливою властивістю організму є саморегуляція — здатність підтримувати відносну сталість хімічного складу та перебігу фізіологічних процесів — гомеостаз. Саморегуляція забезпечується діяльністю нервової, ендокринної та імунної регуляторних систем, які діють взаємопов’язано та взаємоузгоджено (іл. 162).

Так, на функціонування нервової системи впливають гормони, продукти обміну та різні хімічні речовини, що надходять з током крові. З іншого боку, утворення більшості речовин і виділення їх у кров постійно контролює нервова система.

Іл. 162. Способи підтримання гомеостазу

Гуморальні механізми регуляції функцій організму людини забезпечуються хімічними взаємодіями між клітинами, зокрема впливом гормонів або продуктів обміну речовин через рідини внутрішнього середовища. Пригадайте особливості гуморальної регуляції.

Імунна система людини здійснює підтримання антигенного гомеостазу, тобто забезпечує організмові здатність відповідати на дію генетично чужорідних антигенів клітинними та гуморальними реакціями. Пригадайте сутність цих імунних реакцій.

Нервові механізми в організмі людини забезпечуються складною взаємодією різноманітних рефлексів, основою яких є виникнення і поширення нервового імпульсу. Нервову регуляцію функцій вважають вищим етапом розвитку пристосування організму до мінливих умов середовища. Пригадайте особливості нервової регуляції функцій.

Взаємодія регуляторних систем. З попередніх тем ви знаєте, що регуляція діяльності усіх органів і систем організму забезпечується нейрогуморальними впливами (див. табл. 1).

Таблиця №1

Нейрогуморальна регуляція функцій організму

	Гуморальна регуляція	Нервова регуляція
Травлення	Гастрин активізує рухову активність шлунку і кишечнику. Секретин, адреналін, норадреналін гальмують рухову активність шлунку й кишечнику, підвищують секрецію травних соків	Харчовий центр — у довгастому мозку. Центр голоду і насичення — у гіпоталамусі. Симпатична нервова система (НС) зменшує виділення травних соків шлунку та кишечнику, гальмує їх рухову активність. Парасимпатична НС збільшує виділення травних соків, стимулює рухову активність шлунку та кишечнику
Дихання	Зростання концентрації вуглекислого газу в крові активує нервові закінчення судин і нейрони дихального центру, зумовлюючи прискорення дихання	Дихальний центр у довгастому мозку координує роботу дихальних м’язів. Симпатична НС розширює бронхи, легені, збільшує частоту дихальних рухів. Парасимпатична НС звужує бронхи, легені, зменшує частоту дихальних рухів
Кровообіг	Адреналін, норадреналін, тироксин, йони Са2+ посилюють скорочення і тонус серцевого м’яза, звужують судини внутрішніх органів, розширюють судини серця і мозку. Ацетилхолін, йони К+ зменшують частоту й силу серцевих скорочень, розширюють судини скелетних м’язів і серця	Судиноруховий центр — у довгастому мозку. Симпатична НС підвищує частоту й силу серцевих скорочень, звужує стінки більшості артерій, розширює судини серця і мозку. Парасимпатична НС сповільнює роботу серця, розширює судини слинних і підшлункової залоз, язика, статевих органів
Виділення	Антидіуретичний гормон (вазопресин) підвищує всмоктування води в нирках, зберігаючи воду в організмі. Кортикостероїди регулюють виведення нирками йонів К+ і Na+	Центр спраги в гіпоталамусі контролює вміст солей у внутрішньому середовищі. Симпатична НС гальмує фільтрацію первинної сечі в клубочках. Парасимпатична НС збільшує всмоктування глюкози
Терморегуляція	Тро пні гормони гіпофіза стимулюють процеси енергетичного обміну й теплоутворення. Меланотропін зумовлює потемніння шкіри під дією світла, мелатонін (гормон епіфіза) — її посвітління	Центр терморегуляції — у гіпоталамусі. Рухові нейрони спинного мозку зумовлюють тремтіння м’язів і збільшують теплоутворення. Симпатична НС посилює потовиділення, спричинює виникнення «гусячої шкіри»
Опора та рух	Соматотропін стимулює синтез білків, зумовлює ріст хрящів та кісток. Кальцитонін (гормон щитоподібної залози) сприяє засвоєнню Кальцію кістками. Паратгормон знижує рівень Кальцію в кістках	Соматична НС керує рефлекторними рухами. Мозочок координує рухи і регулює рівновагу. Рухова зона кори великого мозку зумовлює довільні рухи. Симпатична НС підвищує працездатність м’язів, впливаючи на обмін речовин та енергії в них
Розмноження	Статеві гормони стимулюють статеве дозрівання, розвиток вторинних статевих ознак, утворення гамет; забезпечують формування статевої поведінки, запліднення, розвиток зародка, протікання вагітності. Окситоцин стимулює пологи. Мелатонін гальмує статеве дозрівання	НС регулює діяльність статевих залоз та статевих органів. У гіпоталамусі розташований центр задоволення. Кора великих півкуль контролює центри статевих функцій, що містяться у спинному мозку. Підкіркові структури головного мозку керують статевою поведінкою

Як вам відомо, головними центрами координації функцій нервової та ендокринної систем є гіпоталамус (частина проміжного мозку) і гіпофіз (залоза внутрішньої секреції). Пригадайте, як пов’язані між собою гіпофіз та гіпоталамус.

Аксони нервових клітин гіпоталамуса закінчуються в задній частці гіпофіза, спрямовуючи до неї свої нейрогормони. Таким чином, гіпофіз виділяє у кров гормони, утворені гіпоталамусом. Інші ж клітини гіпоталамуса під впливом імпульсів, що надходять до нього з інших відділів нервової системи, виділяють гормони безпосередньо у кров. Судинами гормони гіпоталамуса постачаються до передньої частки гіпофіза. Вона у відповідь виробляє власні гормони. Пригадайте, яке значення мають гормони гіпофіза для регуляції функцій організму.

Морфологічна та функціональна взаємодія структур головного мозку утворили так звану нейроендокринну систему (іл. 163). Вона контролює виділення у кров гормонів більшістю залоз внутрішньої секреції. Гіпофіз виконує свої функції під контролем гіпоталамуса. Активність же клітин гіпоталамуса стимулюють гормони гіпофіза, інших залоз внутрішньої секреції та імпульси від різних відділів нервової системи.

Взаємодію регуляторних систем покажемо на процесах, що відбуваються в організмі під час стресу. На стан кровоносних судин, як відомо, впливає гормон надниркових залоз — адреналін. Його виділення часто стимулює дія на нервову систему несподіваних подразників — стресорних чинників (іл. 164).

Іл. 163. Нейроендокринна система людини

Послідовність процесів при цьому така: спочатку збуджується симпатичний відділ вегетативної нервової системи, який мобілізує ресурси організму для подолання дії стресорного фактора. Наприклад, здійснюється утворення і надходження антитіл до враженої ділянки, виділення гормонів надниркових залоз тощо. На цьому етапі інтегруючу роль відіграє кровоносна система. Далі, залежно від сили й тривалості дії подразника, або відбувається стабілізація нормального стану, або настають патологічні зміни будови й функцій органів і розвивається хвороба.

Іл. 164. Механізм стресорної реакції

Стресорна реакція охоплює нервовими імпульсами кору головного мозку, поширюється на гіпоталамус, з нього — на гіпофіз і надниркові залози. Гормони цих залоз впливають на більшість органів. За сильних і тривалих подразнень знижується активність імунної системи, порушується антигенний гомеостаз. Це вказує на інтегруючу функцію нервової, ендокринної та імунної систем у забезпеченні цілісності організму людини.

Упродовж вивчення біології людини ми звертали увагу на шляхи запобігання тих чи інших захворювань. Усі вони загалом здійснюють профілактику стресу, оскільки оберігають організм від шкідливих впливів довкілля і сприяють зміцненню його. Щоб берегти здоров’я, змолоду важливо навчитися свідомого підходу до задоволення своїх потреб, безпечної поведінки, самовиховання.

Цілісність організму. Взаємодія регуляторних системи організму

1. Як забезпечується цілісність організму людини? 2. Схарактеризуйте механізми гуморальної та нервової регуляції функцій організму. 3. У чому переваги гуморальної або нервової регуляторних систем? Яка доцільність їх існування? 4. Як взаємодіють регуляторні системи? 5. Яка роль взаємодії регуляторних систем у процесі адаптації організму до змін умов навколишнього середовища? 6. Зважаючи на особливості нервової й гуморальної регуляції, обґрунтуйте значення кожної з них для певної системи органів. 7. Обґрунтуйте інтегруючу функцію кровоносної, нервової та ендокринної систем. 8. На основі вивчених раніше тем та відомостей таблиці №1 дайте детальну характеристику нейрогуморальної регуляції однієї з систем органів організму людини (на вибір).

Урок 66. Тема: Вагітність. Репродуктивне здоров’я. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції Постембріональний розвиток людини.
1. Перегляньте відеоурок і занотуйте короткий конспект.

2. Підготуватися до семестрової контрольної роботи!!!

Урок №65. Тема: Будова та функції репродуктивної системи. Статеві клітини. Запліднення. Менструальний цикл. 

Перегляньте відеоурок і занотуйте короткий конспект.

Будова та функції репродуктивної системи людини. Менструальний цикл.

Урок №64. Тема: 

Профілактика захворювань ендокринної системи. 

Завдання:

1. Переглянути презентацію, виконати завдання на слайдах з 3 по 6.

2. Опрацювати "Хвороби ендокринної системи".

Урок №63. Тема: Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції. Профілактика захворювань ендокринної системи.

Завдання :

1. Опрацювати параграф 54, 55 підручника ( за два уроки), дайте відповіді на стор.250.

2. У робочому друкованому зошиті зробити ст. 56-57

3. Переглянути презентацію (додається).

4.Виконати письмово проект: Йододефіцит в організмі людини та його наслідки.

Урок №62. Тема: Сон. Біоритми.

1. Опрацювати підручник параграф 52. 2. Переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=rT7JXONIHX8 3.Опрацювати конспект уроку і дати відповді письмово на поставлені там питання.

Урок 61. Дослідницький практикум «Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту». 

Мета: визначити за допомогою тестування тип темпераменту та силу нервових процесів.

Обладнання: тести для визначення типу темпераменту.

Хід роботи

Завдання 1. Визначення сили нервової системи

1.       Протягом 30 с поставте у кожному із шести квадратів максимальну кількість крапок, переходячи від одного квадрата до іншого в точно зафіксований час (по 5 с на квадрат)

1	2	3	4	5	6
К-ть крапок:	К-ть крапок:	К-ть крапок:	К-ть крапок:	К-ть крапок:	К-ть крапок:

Силу нервової системи діагностують на підставі аналізу графіка працездатності за формою кривої згідно з нижчевказаним критерієм. Типи динамі­ки максимального темпу руху проілюстровані гра­фіками (рис 1)

Рис. 1. Графіки: а - опуклого типу; б - рівного типу; в - низхідного типу; г - проміжного та увігнутого типів.

Завдання 2. Визначення типу темпераменту

1. Вам пропонується відповісти на 56 запитань.

2. Прочитайте їх і дайте відповідь, чи погоджуєтеся ви з даним твердженням. Якщо погоджуєтеся, то в бланку для відповідей поряд із відповідним номером поставте знак «+» , якщо ні  знак «–». 

Пам’ятайте, що в тесті немає «поганих» і «хороших» відповідей. Кращою буде та відповідь, яка першою у вас виникла.

1. Ви відрізняєтеся непосидючістю.

2.   Ви запальні й імпульсивні.

3.   Найчастіше ви нетерплячі.

4.   Ви ініціативні й рішучі.

5.   Ви завзяті, навіть уперті.

6.   Ви швидко орієнтуєтеся в суперечках, спритні.

7. Ритм вашої діяльності нерівномірний, стрибкоподібний.

8.   Ви полюбляєте ризикувати.

9.   Ви легко пробачаєте образи.

10. Ваша мова швидка й емоційна.

11.  Ви часто страждаєте від своєї неврівноваженості.

12. Ви не терпите недоліків.

13. Вас захоплює все нове.

14. Ваш настрій часто змінюється.

15. Ви життєрадісна й весела людина.

16. Енергія б’є ключем, ви завжди зібрані.

17.  Ви часто залишаєте розпочате на півдорозі.

18.  Ви не завжди адекватно оцінюєте свої сили.

19.  Ваші інтереси й захоплення часто змінюються.

20.  До планів, що змінилися, і до нових обставин ви звикаєте легко.

21.  Вам не складно відволікатися від своїх справ, ви можете швидко вирішити чужі проблеми.

22.  Ретельна і копітка праця не для вас.

23.  Ви чуйні, любите спілкування.

24.  Ваша мова виразна й голосна.

25.  Ви не панікуєте навіть у складних ситуаціях, у вас відмінне самовладання.

26.  Ви легко засинаєте й швидко просинаєтеся.

27.  Вам складно зосередитися, прийняти обмірковане рішення.

28.  Ви непослідовні, неуважні.

29. Ви стримана й холоднокровна людина.

30.  У своїх словах і справах ви послідовні.

31.  Ви обережні й розважливі.

32.  Витримані, умієте очікувати.

33.  Ви мовчазна людина, не полюбляєте порожніх балачок.

34.  Ваша мова розмірена, спокійна.

35.  Ви грамотно розподіляєте свої сили, ніколи не викладаєтеся повністю.

36.  Ви дотримуєтесь розпорядку дня, ви чітко плануєте свої справи.

37.  Спокійно сприймаєте критику, байдужі до пересудів.

38.  Вам складно швидко переключитися на іншу діяльність.

39.  З іншими людьми у вас рівні, добрі стосунки.

40. Ви акуратні, педантичні у дрібницях.

41.  Вам складно пристосовуватися до нових умов і планів, що змінилися.

42.  Ви не полюбляєте багато рухатися, повільні.

43.  Ви сором'язлива людина.

44.  Зміна обстановки викликає у вас збентеження.

45.  Ви невпевнені в собі, своїх силах.

46.  Самотність не обтяжує вас.

47. Невдачі й неприємності надовго виводять вас із рівноваги.

48.  У складні життєві періоди ви замикаєтеся в собі.

49. Ви не надто витривалі, швидко втомлюєтеся.

50.  Ваша мова тиха, іноді невиразна.

51. Ви автоматично переймаєте риси характеру співрозмовника та його манеру говорити.

52.  Ви сентиментальні і вразливі.

53. У вас завищені вимоги до себе й навколишнього світу.

54.  Вам властива деяка млявість і підозрілість.

55.  Вас легко скривдити.

56. Вам приємно, коли оточуючі вам співчувають.

3.   Обробка результатів:

У тесті 4 групи запитань, у кожній із них — 14 тверджень.

Перші 14 (з першого по чотирнадцяте твердження) описують холеричний темперамент.

Друга група (15-28 твердження) характеризує сангвініка.

Третя група (29-42 твердження) стосується флегматичного типу темпераменту.

Четверта група (43-56 твердження) описує меланхолічний темперамент.

Якщо в якійсь із груп ви одержали більше 10 плюсів, то цей тип темпераменту у вас домінантний. Якщо кількість плюсів 5-9, то ці риси виражені у вас значною мірою.

І якщо позитивних відповідей менше 4, то риси такого типу темпераменту слабко виражені.

3.       Зробіть висновки, відповівши на запитання:

1)Який з типів темпераменту Вам найбільше властивий?

2)Як впливає ваш темперамент на стосунки з оточуючими?

  3)Чи існує, на вашу думку, зв’язок між темпераментом і культурою поведінки в колективі? Відповідь поясніть

Урок №60.Тема:  Біологічні основи психофізіологічної індивідуальності людини.

Мета: ознайомися з психодинамічними  особливостями особистості, поняттями «темперамент» та «функціональна спеціалізація кори головного мозку», мати уявлення про типи нервової системи та історію розвитку вчення про темпераменти та характерні особливості чотирьох типів темпераменту, розвинути навички самоаналізу за допомогою визначення свого типу нервової системи, типу темпераменту та функціональної спеціалізації кори головного мозку, виховувати прагнення до самовдосконалення. Мати уявлення про типи нервової системи та історію розвитку вчення про темпераменти та характерні особливості чотирьох типів темпераменту, розвинути навички самоаналізу за допомогою визначення свого типу нервової системи, типу темпераменту та функціональної спеціалізації кори головного мозку, виховувати прагнення до самовдосконалення.

 «Темперамент йде попереду думки. Це погано. Треба поставити думку попереду темпераменту »

К.С. Станіславський

«Темперамент є найзагальніша характеристика кожної окремої людини, найзагальніша характеристика її нервової системи, а ця остання кладе ту чи іншу печатку на всю діяльність даного індивіда ».
І.П.Павлов
У кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.
В. Гюґо

Хід уроку

Вправа “Пригадай”   https://learningapps.org/3411224

ВПРАВА  “Несподіванка”. Пригадайте як ви реагує на несподіваний подарунок, продемонструйте один одному свої дії.

- Чому  ми по-різному реагуємо на гарні новини та образи?

- Чому одні люди поступають в певній ситуації так, а другі – інакше?

- Чому часто ми просто не розуміємо людей?

 Як ви вважаєте, чи народжується людина з готовим характером? Ні . Але в наших характерах є основа з якою ми народжуємось. Це – темперамент. В перекладі з латинської це слово означає «суміш». Суміш різних індивідуальних особливостей, даних людині від народження .

1.      Історія розвитку уявлень про темперамент.

Давньогрецька медицина в особі найбільшого її представника Гіппократа вважала, що стан організму залежить, головним чином, від кількісного співвідношення «соків», або рідин, що є в організмі (кров, лімфа, жовч ). Римські лікарі, які працювали кількома століттями пізніше, позначили пропорцію у змішуванні цих соків латинським словом,  що означає «належне співвідношення частин», від якого і  з’явився  термін «темперамент».

Теорію Гіппократа розвинув античний лікар Клавдій Гален, який розробив першу класифікацію темпераментів:

Переважання крові (від лат. Слова «сангвіс» - кров)— робить людину активною, життєрадісною й позитивною (сангвінік);

Переважання чорної жовчі (від грецьк. слова «мелайної холе» - чорна жовч).— робить людину депресивною, пригніченою й песимістичною (меланхолік).

Переважання світлої жовчі (від грецьк. слова «холе» - жовч)— робить людину дратівливою, збудливою й неврівноваженою (холерик);

Переважання лімфи, слизу (від грецьк . Слова «флегма» - слиз) — робить людину спокійною, апатичною, байдужою й повільною (флегматик).

2. Вчення про типи нервової системи.

Проблема темпераменту має велику історію і хвилює людство на протязі 25 століть. Пізніше виникла теза, згідно з якою темперамент людини залежить від будови її організму та співвідношення окремих органів. Проте науково це обґрунтував лише видатний російський учений І. Павлов (1849—1936). Він експериментально довів, що індивідуальні особливості психіки зумовлені виявом і співвідношенням двох головних нервових процесів — гальмування і збудження.

Залежно від співвідношення цих процесів, виділяють чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний

- сильний                                                                             - слабкий

- врівноважений                                                                 - неврівноважений

- рухливий                                                                            - інертний.

Сильний тип нервової системи здатний витримувати дуже сильні подразники, працездатний;  слабкий тип - чутливий, сприйнятливий, але погано переносить великі навантаження і при надсильних подразниках (для людини це можуть бути стреси) схильний впадати в «позамежне гальмування» (нервова система не витримує навантаження і оберігає сама себе - як би тимчасово відключається, перестає реагувати).

 Крім того, тип нервової системи може бути врівноважений або неврівноважений (наприклад, коли людину важко «вивести з себе» - це врівноважений тип), а також рухливий або інертний (швидко або важко переключається з одного виду діяльності на інший).

Інертність, труднощі перемикання ще називають ригідністю, в поведінці це може позначитися як консерватизм, прихильність до одного й того ж порядку, педантизм.

У школі І. П. Павлова сформувалася ідея про те, що тип нервової системи тісно пов'язаний з особливостями поведінки, складає основу темпераменту людини.

Практична робота

Тест.  Коло Айзенка. Підкресліть ті якості особистості, які притаманні вам (слайд 8). Порівняйте з результатами на слайді 9.

3 . Типи темпераментів.

Індивідуально-своєрідна, природно-обумовлена сукупність динамічних проявів психіки називається темпераментом людини.

 Існує психологічне трактування темпераменту: кожен з чотирьох названих вище типів темпераменту визначається на підставі деяких характерних психологічних особливостей.

Ф. Людину незворушну, зі стійкими прагненнями і настроєм, з постійністю і глибиною почуттів, з рівномірністю дій і мови, зі слабким зовнішнім виразом душевних станів називають флегматиком.

С. Людину  з помітною психічною активністю, яка  швидко озивається на навколишні події, що прагне до частої зміни вражень, порівняно легко переживає невдачі і неприємності,  з живою , рухомою,  виразною мімікою і рухами називають сангвініком.

Х. Людину дуже енергійну, здатну віддаватися справі з особливою пристрастю, швидку та поривчасту, схильну до бурхливих емоційних спалахів і різких змін настрою, зі стрімкими рухами називають холериком.

М. Людини вразливу, схильну до глибоких переживань, вразливу, яка  зовні слабо реагує на навколишнє, зі стриманими рухами і приглушеною промовою називають меланхоліком.

4.  ПРАКТИЧНА РОБОТА. Прочитайте текст, зробіть аналіз поведінки учнів, визначте тип темпераменту .

(Сергійко Т.)

Дуже жвавий підліток. У класі ні хвилини не сидить спокійно, постійно міняє позу, крутить щось у руках, тягне руку, розмовляє із сусідом. Легка хода, підстрибцем, швидкий темп мови. Дуже вразливий і легко захоплюється. Емоційно і збуджено розповідає про переглянутий фільм, прочитану книгу.

На уроках жваво відгукується на кожен новий факт або нове завдання. А втім, його інтереси й захоплення дуже непостійні та нетривкі: розпочавши нову справу, швидко втрачає інтерес до неї.

У нього живе, рухоме, виразне обличчя. З його обличчя легко здогадатися, який у нього настрій, яке його ставлення до предмета чи людини і на цікавих для нього уроках виявляє високу працездатність. На решті уроків майже не слухає вчитепя, розмовляє із сусідом позіхає.

Почуття і настрої його дуже мінливі Отримавши двійку, він ладен розплакатись і ледве стримується. Та не минає й півгодини, як він забуває про погану оцінку і на перерві бурхливо й весело гасає коридорами.

Попри жвавість і непосидющість, його легко дисциплінувати: у досвідченого вчителя він прекрасно сидить на уроках і ніколи не заважає роботі класу.

Швидко звикає до нової ситуації та нових вимог. У цій школі він вчиться перший рік, але вже звик до нових учителів, зійшовся хлопцями, подружився з багатьма, увійшов до активу класу.

 (Сашко П.)

Вирізняється з-поміж однокласників своєю рвучкістю. Захопившись розповіддю вчителя, легко збуджується і перериває її різними вигуками.

На будь-яке запитання викладача відповідає не подумавши, тому часто - не до ладу.

У прикрості й роздратованості легко втрачає витримку, кидається в бійку.

Пояснення вчителя слухає дуже зосереджено, не відволікаючись. Так само зосереджено виконує класну і домашню роботу.

На перервах ніколи не сидить на місці, бігає коридорами чи бореться з кимсь. Розмовляє голосно, швидко. Пише швидко, розгонисте, почерк нерівний.

Дуже виразне обличчя. У виконанні домашніх доручень, а також у спортивних заняттях виявляє захопленість, наполегливість.

Його інтереси досить постійні й тривкі. Не лякається труднощів і з великою енергією їх долає.

(Миколка М.)

На уроках спокійний, сидить завжди в одному положенні, щось крутить у руках; настрій міняється з незначних причин.

Він дуже чутливий. Коли вчитель пересадив його з однієї парти за іншу, довго міркував, чому його пересадили, і того дня на всіх уроках сидів засмучений і пригнічений.

А втім, почуття в нього просуджуються повільно. Дивлячись циркову виставу, він довго сидить мовчки, з нерухомим обличчям; згодом починає «танути» - усміхатися, сміятися, вступати в розмову із сусідами.

Легко розгублюється. Якщо вчитель зробив йому навіть найм’якіше зауваження, хлопець ніяковіє, голос його стає глухим, тихим.

Дуже стриманий у почуттях. Отримавши двійку, зовсім не змінюється на обличчі, іде на місце й сідає, але вдома, за словами батьків, довго не може заспокоїтися, не в змозі взятися до роботи.  Відповідає на уроці невпевнено, затинаючись, навіть якщо ретельно підготувався до уроку

Свої здібності й знання оцінює низько, тоді як насправді вони дещо вищі від середнього рівня.

Якщо під час виконання якогось навчального завдання трапляються труднощі, він губиться і не доводить роботу до кінця.

Рухи кволі, слабкі, говорить повільно, трохи протяжно.

 (Віктор М.)

Відзначається неспішністю і спокоєм. На запитання відповідає не відразу і без жодної жвавості, як би добре не знав матеріал. .

Для нього характерна невтомлюваність: він не уникає додаткового розумового навантаження, хоч би яким значним воно було, і ніколи не виглядає стомленим.

Він прагне до логічно розгорнутих, просторих висловлювань: вимовляє слова рівним голосом, не боячись збитися, начебто на початку довгої побудови знає, яким чином буде закінчена почата думка.

Зовні він не збуджується і нічому не дивується на уроці, що б не відбувалось у класі.

З молодших класів він любить заняття з математики й фізкультури, залишаючись вірним своїм уподобанням. Він бере участь у спортивних змаганнях (гімнастика), не виявляючи, на відміну від більшості учасників, якогось азарту чи хвилювання.

Він не буває ні метушливим, ні веселеньким, ні смутним.

ПОНЯТТЯ ПРО ФУНКЦІОНАЛЬНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ.

ПРАКТИЧНА ВПРАВА  “Ліва-Права”

Визначаємо яка півкуля домінує. Аналіз рисунка, визначення якостей- слайд 14

Учені вже давно дійшли висновку, що при виконанні певних функцій переважає або права, або ліва півкуля. Це пов'язано з особливостями анатомічної будови великих півкуль кінцевого мозку. Які особливості лівої і правої півкуль?

В лівій півкулі розташовані три центри мови:

1) руховий центр мови, який забезпечує можливість писати;

2) слуховий центр, який забезпечує можливість чути і розуміти мову іншої людини;

3) зоровий центр мови, або центр читання і розуміння письмової мови; лічби (математичні здібності, логіка, наука).

Отже, ліва півкуля більше пристосована до аналітичної діяльності і відповідає за логічне мислення людини, тобто за формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо.

У правій півкулі містяться центри керування: орієнтацією в просторі (здатність до танців, гімнастики), центри, що визначають музикальність (сприйняття музики), просторове уявлення (скульптура, сприйняття художніх творів, живопису, фантазія). Отже, права півкуля спеціалізується на забезпеченні образного сприйняття навколишнього середовища на основі минулого досвіду, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів; є базою конкретного образного мислення, емоційного сприйняття оточення. Утім, центри нюху, слуху, зору містяться в обох півкулях.

До особливостей півкуль належить розміщення центрів проекції руху правої і лівої руки. У лівій півкулі розташовані центри проекції руху правої руки, а в правій півкулі, навпаки, - центри проекції руху лівої руки. Ця функціональна особливість й поділяє людей на правшів і лівшів. Є наукове припущення, що це, можливо, пов'язано з розташуванням у правшів основних центрів мови (слуховий, руховий, зоровий) у лівій півкулі, а в лівшів, навпаки, - у правій півкулі. Чи узгоджена робота двох півкуль?

Діяльність мозку в нормі в цілому відбувається при одночасній узгодженій участі двох півкуль. У будь-якому психічному процесі беруть участь обидві півкулі одночасно та узгоджено. Проте спостерігається і функціональна перевага роботи однієї з півкуль, що й позначається на індивідуальних особливостях конкретної людини.

Художній тип вирізняється яскраво вираженою схильністю до образно-емоційного мислення. Люди цього типу надзвичайно гостро, яскраво, повно і безпосередньо сприймають дійсність, у них розвинена уява, добре розвинена здатність відтворювати дійсність у художніх образах, картинність мови.

Розумовий тип відзначається підвищеною схильністю до словесно-логічного мислення, здатністю до аналізу і систематизації, реагування не стільки на конкретні явища, скільки на їх узагальнення.

Змішаний тип має ознаки як художнього, так і розумового типів.

VІ.  Вправа на закріплення https://learningapps.org/display?v=p8mp03tic18

Контрольні питання (усно):

1. Що таке темперамент?

2. Хто першим ввів поняття “темперамент”?

3. Які існують теорії вчення про темперамент?

4. Які є типи темпераменту?

5. Надайте характеристику типів темпераменту.

6. Для чого людині (особистості) знати власний тип темпераменту?

Висновок Ще раз підкреслимо, що залежно від умов формування особистості кожен тип темпераменту може характеризуватися комплексом як позитивних, так і негативних психологічних рис: «кращих» або «гірших». Тільки позитивних, або тільки негативних темпераментів не існує. Тип темпераменту кожного з нас проявляється в рисах характеру. Про нього ми поговоримо на наступному занятті. На завершення уроку хочу вам подякувати і побажати! У повсякденному житті бути сангвініком, У важливих подіях — меланхоліком, Щодо вражень, які глибоко торкаються ваших інтересів, — холериком, У виконанні прийнятих рішень — флегматиком.

Урок №59. Тема: Навчання та пам'ять. Лабораторне дослідження. Тема: Дослідження різних видів памяті.

На пам'ять свою скаржиться кожен,

а на розум ніхто

Мета: ознайомити з основними видами пам’яті; розкрити фізіоло-гічний механізм пам’яті; поглибити знання учнів про шкідли-вий вплив алкоголю, нікотину, наркотичних речовин на пам’ять; усвідомити можливість розвитку пам’яті.

Основні поняття та терміни: оперативна (сенсорна), первинна (короткочасна), вторинна (довготривала) пам’ять; форми пам’яті: логічно-змістова, чуттєво-образна; види пам’яті: словесна, логічна, зорова, нюхова, слухова, смакова, рухова.

Хід уроку

1.     Опрацюйте презентацію до слайда №17, перегляньте відео.

2.     Дайте усно відповіді на питання:

-         Що ви розумієте під поняттям пам’ять?

Пам’ять

                            Зосередженість                               Інтерес

                            Уважність                                        Увага

                            Вчення                                            Зацікавленість

                            Сила волі                                        Зорова

                            Повторення                                     Слухова

                            Перечитування                                Логічна

-         Що таке інформаційна ємність мозку?

-         Чим відрізняється пам’ять людини від пам’яті тварин?

-         Способи запам’ятовування.

-         Шляхи підвищення ефективності пам’яті.

Запишіть в зошит:

1.     Види пам’яті: – за якісною характеристикою;

                                    –  за кількісною характеристикою.

2.     Етапи пам’яті:   – оперативна;

-  первинна;

-  вторинна;

-  третинна.

Починаючи з 17 слайду онайомтесь і виконайте лабораторне дослідження.

Тема: Дослідження різних видів пам’яті.

Мета: ознайомитися з різними видами пам’яті,  навчитися  визначати свою рухову, образну, змістову пам’ять; усвідомити можливість розвитку пам’яті. 

Зробіть висновок дослідження. У висновку дайте відповіді на запитання:

- Що таке рухова, образна та логічна пам'ять?- Яке значення уваги та повторення для процесу запам’ятовування?-Який обсяг механічної та логічної пам’яті ви маєте? Чи задоволені ви таким результатом?- Які пари слів ви запам’ятали краще: з логічним зв’язком чи без нього?-Чи можна розвивати пам’ять?
Домашнє завдання:1. Прокоментувати прислів’я ,,Добре того вчити, хто хоче все знати”.
2.Скласти правила тренування пам’яті.
3. Дізнатися які існують тренувальні вправи для розвитку пам’яті.

Урок №58.Тема: Мова. Мислення та свідомість людини.

Мета уроку: ознайомитися з основними процесами мислення, функціональною асиметрією мозку; розкрити роль кори головного мозку в мисленні; розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення, уміння порівнювати, аналізувати та узагальнювати інформацію, установлювати причинно-наслідкові зв'язки; виховувати дбайливе ставлення до власного здоров'я. Основні поняття: мова,мислення, свідомість, інстинктивна та свідома поведінка. Хід уроку
ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ. ТЕСТУВАННЯ

Код доступу 989106

Використайте цей код, відкривши посилання
join.naurok.ua

• Епіграф до уроку Людина ясно висловлюється, коли нею володіє думка, але ще ясніше, коли вона володіє думкою (Б. Бєлінський). - Ці влучні слова відомого літературного критика дуже добре підходять для початку нашого уроку. Сподіваюся, що сьогодні ваші думки будуть допомагати вам вирішувати різноманітні завдання та набувати нових знань. Подумайте над словами О.С. Пушкіна, який писав: “Мысль! Великое слово! Что же и составляет величие человека, как не мысль!» Протягом навчання в школі вам постійно доводиться щось порівнювати, аналізувати, узагальнювати. Пропоную вам зробити теж саме і зараз.
Перегляньте презентацію та відео!!!

Вправи на розвиток логічного мислення (Слайд 2)

- Назвіть усіх цих дивовижних тварин одним словом. (Динозаври) Яку операцію зараз здійснив ваш мозок? (Узагальнення) - Порівняйте будову папороті та моху.

Яку операцію зараз здійснив ваш мозок? Порівняння). Завдання класу: Розкажіть про будову нерва.

Питання до класу: Яку операцію зараз здійснив ваш мозок? (Аналіз). 

 Запис визначення «мислення» в зошит: Мислення – це процес узагальнюючого відображення властивостей предметів та явищ, їх зв’язків та відношень, сукупність різних типів розумової діяльності. Продуктом мислення є свідомість. 

 Запис визначення «свідомості» в зошит: Свідомість – функція людського мозку, яка здатна відображати дійсність, формувати суб’єктивну картину світу, на основі якої здійснюється ціленаправлена регуляція взаємовідносин особистості з навколишнім світом.

 Завдання: Подивіться в дзеркальце. 

• Скажіть, що робить дзеркальце?

 • Якщо дзеркало відображає, чи має воно свідомість? 

• Назвіть відображення в живій природі.

 • Чим відрізняється відображення в неживій природі від живої? (Живі організми відображають активно) Нанесіть краплю чорнил на аркуш паперу, складіть його так, щоб чорнила розмазалися, роздивиться пляму і назвіть предмет, який вона нагадує.

 • Подумайте, чому одне зображення ви сприймаєте по різному? 

 • Як ви гадаєте, від чого це залежить?

 • Дайте пояснення, чому свідомість називають найвищою формою відбиття? 

Свідомість суб’єктивна, залежить від життєвого досвіду, рівня розвитку фантазії, настрою тощо. Свідомість – це результат діяльності мозку, тісної взаємодії кори і підкоркових центрів.
Дослідницька діяльність: створіть інформаційний міні-проект презентуйте його однокласникам. 1 – «Будова та функції лівої півкулі» 2 – «Будова та функції правої півкулі». Ведучу роль в формуванні свідомості грає ліва півкуля великого мозку. Це пов’язано з тим, що саме тут розташовано центр сприйняття мови. Мова має велике значення в становленні його свідомості, розвитку психіки. Подумайте і скажіть,чи є свідомість у новонародженої дитини? Наша свідомість була б переобтяжена, якби кожна нова діяльність відбувалась під її контролем. Подивіться на малюнок пртягом 10 секунд.

…? Ви, мабуть, вже розв’язали задачу – підставили коло на місце крапок ще до того, як свідомо сприйняли цей рядок символів як завдання на його продовження. Це спрацювала ваша підсвідомість. Складання і запис схеми в зошит: Те, що не знаходиться під контролем свідомості називається неусвідомленим.

Завдання класу: Наведіть з власного досвіду приклади, які б характеризували роботу неусвідомленої форми вищої нервової діяльності. Домашнє завдання: скласти асоціативну схему на слово «Інтуїція»

Урок №57. Тема: Умовні та безумовні рефлекси. Інстинкти.

1. Опрацюй презентацію та відео на моєму блозі та виконай всі завдання!

2. Домашнє завдання:
- занотуй у зошит та вивчи основні терміни;
- підбери  цікаві факти про дослідження умовних і безумовних  рефлеків та надішли мені на електронну пошту vitysuk0408@gmail.com чи вайбер.

Урок №56. Тема: Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи. Лабораторне дослідження №10. Визначення реакції зіниць на світло.

Пригадайте зображення казкових героїв. Герої казки О. М. Толстого «Золотий ключик»: Буратіно, Черепаха Тортилла, Артемон, П'єро.)

— Хто зображений на малюнках? (Герої казки О. М. Толстого «Золотий ключик»: Буратіно, Черепаха Тортилла, Артемон, П'єро.)

— Пригадайте, які якості притаманні цим героям. Як вони поводяться в різних ситуаціях? (Буратіно — веселий, енергійний, рухливий, товариський, наполегливий, збудливий, дратівливий, не вміє стримувати свої емоції. Черепаха Тортилла — спокійна, розсудлива, малоемоційна, терпляча, малорухлива, зосереджена, уважна. Артемон — спокійний, наполегливий, оптимістичний, урівноважений, рухливий, упевнений, уважний. П'єро — боязкий, вразливий, образливий, плаксивий, нетовариський.)

— Такі відмінності в поведінці людей були помічені дуже давно. Ще в Стародавній Греції відомий лікар Гіппократ поділив усіх людей на чотири основні типи. Чи знаєте ви, як він назвав ці відмінності? (Темперамент.)

— Темперамент людини залежить від типу її нервової системи. Чи здогадалися ви, якою буде тема сьогоднішнього уроку?

Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини.

   Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи).        

 Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.

 Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування.

 Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним.

 Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:

   1) сильний, неврівноважений;

   2) сильний, урівноважений, рухливий;

   3) сильний, урівноважений, інертний;

   4) слабкий.

   На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.

Рис.  Типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Кожна така взаємопов'язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи. Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника.

Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

   1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;

   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;

   3) сила;

   4) рухливість.

Ø Записати в зошит!!! Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

Типи нервової системи (темпераменту)

 · Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси цього типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

 · Флегматик має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

· Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про нерівно- важеність нервових процесів із переважанням збудження.

· Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не засто- совуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси цього типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко під- коряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають това- риства, бояться будь-якої відповідальності.

Заповніть  таблицю в робочому зошиті «Тип вищої нервової дiяльностi (за Павловим)»

Тип вищої нервової дiяльностi (за Павловим)

Тип темпераменту

Риси особистості

Виконати в зошиті!!! Лабораторне дослідження № 10

Тема: Визначення реакції зіниць на світло

Мета: розвивати вміння спостерігати та описувати фізіологічні явища на прикладі вивчення реакції зіниць на світло.

Обладнання: джерело світла (ліхтарик, настільна лампа).

Хід роботи

1. Інструктаж з техніки безпеки.

2. Учень, який проводить дослідження, спрямовує світло ліхтарика на очі піддослідного та звертає увагу на діаметр зіниць кожного ока і на те, чи однаковий він.

3. Учень просить піддослідного прикрити праве око долонею руки та спрямовує світло ліхтарика на його обличчя. Через 10-15 с він просить забрати руку та звертає увагу на діаметр зіниць очей і на те, чи однаковий він.

4. Висновок.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка ________________

Тема: Загальна характеристика сенсорних систем.

Тема: Сенсорні системи. Око і зір

Тема:  Слухова й інші сенсорні системи.

Тема: "Нюхова та смакова система"

Тема: Сенсорні системи руху, дотику, температури, болю.